Час додому

Вони сиділи на терасі в будинку чарівника і снідали запашними булочками з корицею та омлетом, який люб'язно приготував Матвій. Погода була осіння, прохолодний вітер гнав по небу низькі сірі хмари.

- Це добре, що дощі, - сказав чарівник. - Зима буде сніжною.

- А як тут узимку? - запитав Якусь.

- Та так само, як і у вас, тільки дороги ніхто не чистить. До Нового року ми прикрашаємо чарівний ліс різнокольоровими ліхтариками - дуже красиво виходить. Цього разу дракон обіцяв прилетіти разом з усією родиною. Буде весело! Приходьте до нас, відсвяткуємо разом.

- Дякую за запрошення! Але ми зазвичай святкуємо Новий рік із бабусею або з батьками, якщо вони встигнуть повернутися з експедиції, - відповіла Маруся. - Ми прикрашаємо ялинку і даруємо одне одному подарунки. Але після Нового року ми зможемо прийти до вас. От тільки треба буде позначити якось дерево-провідник на карті, щоб ми знову змогли його знайти. А скільки кіл навколо нього йти і в який бік, я ще пам'ятаю. Ой, скільки часу минуло. Бабуся, напевно, хвилюється. Нам треба скоріше повертатися.

- Я не думаю, що вона буде довго хвилюватися. Річ у тім, що під час подорожі між світами час сповільнюється. Коли ви повернетеся назад, буде той самий день, у який ви вирушили в наш світ, - пояснив чарівник. - Хоча, теоретично, є можливість переміщатися в різний час, але це вище чаклунство, я сам ще ніколи не пробував цього робити, і тому вам поки що не раджу - раптом не вийде.

- Так, залишимо подорожі в часі на потім, - погодився Якусь. - А нам час вирушати додому, чарівнику. Дякую вам за гостинність!

- Це вам спасибі! - відповів чарівник. - Ми ніколи не забудемо вашу допомогу, а Ганс постарається, щоб наші нащадки ще багато тисячоліть читали про вашу пригоду в літописі королівства.

- До речі, а чому чарівний світ називається королівством? Хіба тут є король? - запитала Маруся.

Чарівник переглянувся з Гансом.

- Я вам якось потім розповім про це. Це довга історія, до якої ми обов'язково повернемося, - відповів чарівник. - Правда, Гансе?

- Так, мій друже, - відповів гном і додав, звертаючись до дітей. - Що ж, я готовий провести вас, Марусю і Якусю, додому!

- Дякую, Гансе, ми готові!

- Ой, зачекайте хвильку, я зараз, - чарівник сховався в хаті та невдовзі повернувся з маленькою коробочкою, обв'язаною червоною стрічкою і запечатаною синім сургучем, - Ось, передайте вашій бабусі від мене цей невеличкий сувенір. Нічого особливого, так, дрібничка, тільки не відкривайте і віддайте бабусі в руки. Добре?

- Звичайно, - запевнили його Маруся з Якусем.

Вони попрощалися з друзями і пішли жовтою дорогою, шурхочучи осіннім листям. Марусі з Якусем було сумно покидати чарівника. Спустившись донизу, вони обернулися і помахали йому на прощання. Чарівник усе ще стояв біля будиночка і дивився їм услід.

У чарівному лісі подорожні дійшли до дерева-провідника, обійшли його кілька разів і відійшли вбік. Усе навколо змінилося - Маруся з Якусем знову опинилися у своєму лісі, де часто збирали гриби та ягоди. Вони попрощалися з Гансом, який пообіцяв їх провідувати, і знайомою лісовою доріжкою побігли додому. Дощ, який збирався, коли вони вирушали в подорож, уже минув.

- Дорогі мої! - зустріла їх бабуся й обійняла. - Як ваші пригоди?

- Ой, бабусю, ми тобі зараз усе розповімо! - почала Маруся.

- Обов'язково розповісте, Марусенько, але спершу помийте руки і вмийтеся, ви страшенно замурзані. Я приготувала обід, поїмо й поговоримо. Як же ви схудли! - сплеснула руками бабуся і пішла на кухню накривати на стіл.

Пообідавши, Маруся з Якусем розповіли бабусі про свої пригоди. Як вони потрапили в підземелля до піщаного чарівника, як мчали через Велику пустелю на спині велетенської ящірки, як вони втекли з піратського полону й потрапили в шторм, як опинилися на безлюдному острові та як їм допомогла черепаха, як дельфіни довезли їх до вогняних островів і як потім разом із драконом вони врятували чарівне королівство. Бабуся уважно їх слухала й охала від подиву. Ну й пригоди!

- А ще, бабусю, чарівник Блакитної гори передав тобі сувенір. Ось. - Маруся простягнула їй коробочку. - Тільки він не сказав, що там, і попросив віддати тобі в руки.

- Ой, спасибі йому велике! - бабуся взяла коробочку. - Потім подивлюся, що там. А поки що чи не сходити б вам у душ і не привести себе до ладу?

Маруся з Якусем подякували бабусі за смачний обід і побігли до себе. Вони забігли в кімнату, Якусь дістав фломастери і альбом і почав малювати драконів. А Маруся дістала аркуші й записала: "Крихітний чоловічок швидко біг темним і холодним лісом...".

КІНЕЦЬ