11
Гірська галка
Минуло літо і настала осінь. Дні стали коротшими, а вечори - холоднішими. Якось одного разу, в один із таких прохолодних вечорів чарівник і гном, утеплившись вовняними ковдрами, пили чай на терасі. На столі горіла воскова свічка, на яку з вечірніх сутінків зліталися комашки й метелики.
- Давненько я у вас не був, - порушив тишу Ганс.
- Так, мій дорогий друже, давненько, - протяжно відповів чарівник і знову занурився у свої думки.
- Чарівнику, - Ганс явно хотів запитати щось важливе, але ніяк не наважувався.
- Так, мій друже? - сказав чарівник, і у світлі свічки гном побачив його посмішку.
- Минуло два місяці, як ми побували в Чорній печері і дізналися, що Крижана Лисиця викрала свій чарівний ціпок. Але відтоді ми нічого не зробили, щоб знайти цю чаклунку, а найголовніше - ми не відшукали зниклих звірів. Мені дуже шкода їхніх дитинчат. Ми допомагаємо їм усім лісом, але без батьків їм погано. Що ми будемо робити?
- Ми будемо чекати, - відповів чарівник і подивився на гнома.
- Чекати чого?
- Новин, мій друже. Того ж дня, як ми повернулися, я попросив нашу давню знайому сову зібрати тут на горі всіх птахів чарівного королівства, всіх, кого вона зможе знайти. Адже птахи літають скрізь - над морями, озерами, річками, горами, полями і все бачать. Тому я попросив їх повідомляти мені про все, що їм здасться підозрілим і незвичним. Я не став їх лякати розповіддю про те, що Крижана Лисиця повернулася, але запевнив, що їхня допомога дуже важлива для пошуку зниклих звірів.
- І відтоді жодних новин?
- Ну як сказати! Тепер щодня десятки птахів розповідають мені про те, що їм здалося дивним, - чарівник засміявся. - Але про нашу чаклунку поки нічого не було. Але я абсолютно впевнений, мій друже, що новини будуть. Адже від пильних пташиних очей не сховається навіть маленьке зернятко, не те, що чаклунка, хоч вона й крижана. Тож чекаємо.
Друзі випили ще по чашечці чаю і пішли спати.
Рано вранці гнома розбудив стукіт. Бум-бум-бум. Ганс розплющив очі й побачив за вікном жовтодзьобу галку. Бум-бум-бум - вона стукала у скло, явно намагаючись привернути його увагу. Ганс заліз по стільцю на підвіконня і з великими труднощами відкрив віконну засувку. Вікно відчинилося, і галка влетіла в кімнату.
- Давненько я у вас не був, - порушив тишу Ганс.
- Так, мій дорогий друже, давненько, - протяжно відповів чарівник і знову занурився у свої думки.
- Чарівнику, - Ганс явно хотів запитати щось важливе, але ніяк не наважувався.
- Так, мій друже? - сказав чарівник, і у світлі свічки гном побачив його посмішку.
- Минуло два місяці, як ми побували в Чорній печері і дізналися, що Крижана Лисиця викрала свій чарівний ціпок. Але відтоді ми нічого не зробили, щоб знайти цю чаклунку, а найголовніше - ми не відшукали зниклих звірів. Мені дуже шкода їхніх дитинчат. Ми допомагаємо їм усім лісом, але без батьків їм погано. Що ми будемо робити?
- Ми будемо чекати, - відповів чарівник і подивився на гнома.
- Чекати чого?
- Новин, мій друже. Того ж дня, як ми повернулися, я попросив нашу давню знайому сову зібрати тут на горі всіх птахів чарівного королівства, всіх, кого вона зможе знайти. Адже птахи літають скрізь - над морями, озерами, річками, горами, полями і все бачать. Тому я попросив їх повідомляти мені про все, що їм здасться підозрілим і незвичним. Я не став їх лякати розповіддю про те, що Крижана Лисиця повернулася, але запевнив, що їхня допомога дуже важлива для пошуку зниклих звірів.
- І відтоді жодних новин?
- Ну як сказати! Тепер щодня десятки птахів розповідають мені про те, що їм здалося дивним, - чарівник засміявся. - Але про нашу чаклунку поки нічого не було. Але я абсолютно впевнений, мій друже, що новини будуть. Адже від пильних пташиних очей не сховається навіть маленьке зернятко, не те, що чаклунка, хоч вона й крижана. Тож чекаємо.
Друзі випили ще по чашечці чаю і пішли спати.
Рано вранці гнома розбудив стукіт. Бум-бум-бум. Ганс розплющив очі й побачив за вікном жовтодзьобу галку. Бум-бум-бум - вона стукала у скло, явно намагаючись привернути його увагу. Ганс заліз по стільцю на підвіконня і з великими труднощами відкрив віконну засувку. Вікно відчинилося, і галка влетіла в кімнату.
- Добр-р-рий ранок! - привітала вона гнома.
- Доброго ранку - сонний Ганс подивився на настінний годинник, який показував уже восьму ранку. Гном знав, що чарівник встає зі сходом сонця і йде гуляти сам або з псом і котом, найчастіше на пасіку. Мабуть, тому зараз у будинку нікого не було, крім Ганса.
- Мені тер-р-рміново потрібно розповісти чарівникові важливу новину, - радісно повідомила галка, озираючись у пошуках чогось смачненького.
"Так, чергова історія з тих, що їх щодня десятками вислуховує чарівник, - подумав гном. - Що ж, допоможу йому - послухаю сам".
- Чарівника зараз немає вдома, але ви все можете розповісти мені, - сказав він. - Може, вас пригостити булочкою або печивом? Я саме збирався поснідати і буду радий, якщо ви приєднаєтеся.
Пропозиція поснідати викликала в галки особливий інтерес. Вони пройшли на терасу, де гном пригостив галку свіжоспеченими булочками і навіть запропонував каву, від якої вона люб'язно відмовилася.
- Ви казали, що у вас є новина..., - нагадав гном.
- Ой, зовсім забула вже, навіщо прилетіла. Ну, так от. Я сама не бачила, але мені р-р-розповіли мої подружки, гірські галки, ніби за високими горами у вічно засніжених північних лісах хтось зводить величезний крижаний замок. Будують його звірі, закуті в крижані кайдани. Дуже схожі на тих, що зникли з чарівного лісу, - протараторила галка, вхопила ще одну булочку і почала її клювати.
Гном не міг повірити своїм вухам. Ось щойно він думав, що галка розповість йому чергову нісенітницю, а виявляється, її подруги знайшли зниклих звірів. Але чому вони будують замок і для кого?
- Дивно ж, чи не так? - продовжила галка.
- Ще й як дивно! А ви зможете нас провести туди, де будується замок?
- Зможу, але якщо пішки йти через гори, це займе тижні. Туди значно швидше долетіти, та от крил у вас нема, - з жалем сказала галка і обійшла навколо гнома, щоб ще раз у цьому переконатися.
- Повірте, щоб літати, мені не потрібні крила, - заперечив Ганс, відпив кави і з усмішкою подивився в бік засніжених гір, передчуваючи нову пригоду.
Незабаром із прогулянки повернувся чарівник. Ганс переказав йому історію галки, у якої в цей момент дзьоб був зайнятий черговою булочкою, і вона лише кивала на підтвердження слів гнома.
- Що ж, чудово, ми знайшли те, що шукали, - відреагував чарівник. - Я ж казав вам, Гансе, що треба лише почекати. Я сподіваюся, у вас немає ніяких термінових справ?
- Ні, чарівнику, я готовий вирушити в дорогу.
- Чудово! Ось і вирушайте. Я покличу орла, на ньому буде швидше.
- А... а хіба ви не полетите зі мною? - здивовано запитав гном.
- Ні, мій друже, у нас дуже мало часу, тому давайте постараємося зробити відразу кілька справ одночасно. Ви, будь ласка, вирушайте до замку, уважно все огляньте і швидко повертайтеся, щоб усе мені розповісти, у найдрібніших деталях. Ви маленький гном і вас не повинні помітити. Але будьте обережні і не підходьте до замку близько, він може бути зачарований від наближення чужинців, і його точно охороняють.
- Значить, я полечу сам, - приречено сказав гном, але одразу ж згадав, що літати не так уже й страшно, і навіть цікаво, і радісно додав. - Я із задоволенням виконаю ваше доручення, чарівнику!
- Дякую вам, мій друже. Я ж тим часом побачуся зі своїм старим другом, королівським архіваріусом. Треба дізнатися про зв'язок між Крижаною Лисицею, її ціпком і цим замком. Мене не полишає передчуття, що відбувається щось дуже важливе й небезпечне.
- Ви думаєте, це Крижана Лисиця будує замок?
- Не сумніваюся в цьому ні секунди, але ось навіщо вона його будує - це загадка, яку нам потрібно якнайшвидше розгадати, - сказав чарівник і почав збиратися в дорогу.
- Так, мало не забув, - чарівник повернувся на терасу. - Ви достатньо тепло одягнені, мій дорогий Гансе? Зараз уже осінь, повітря прохолодне, а в північні снігові ліси без теплого одягу взагалі не можна. Матвію, - він звернувся до свого кота, - підшукай Гансу теплий дорожній костюм, якщо потрібно, і обов'язково трохи їжі в дорогу. Повертайтеся раніше, не затримуйтеся.
Із цими словами чарівник знову зник у хаті, й кіт шмигнув за ним. За хвилин п'ять Матвій повернувся з маленькою торбинкою, заповненою їжею та корисними речами.
Тільки-но гном закинув за спину свої пожитки, як на терасу вийшов чарівник у своєму звичному дорожньому вбранні, а на горизонті вже з'явився силует великого орла.
- Пора! - сказав чарівник і показав у бік орла. - Пан орел як завжди вчасно. Тримайтеся міцно, і удачі вам, мій друже, скоро побачимося!
Чарівник помахав птаху, що наближався, і пішов жовтою дорогою вниз пагорбом. За ним ліниво поплентався великий кошлатий пес.
Гном привітав свого друга орла, сів йому на спину, міцно схопився за пір'я, і вони полетіли слідом за галкою в бік високих гір і північного снігового лісу.
- Доброго ранку - сонний Ганс подивився на настінний годинник, який показував уже восьму ранку. Гном знав, що чарівник встає зі сходом сонця і йде гуляти сам або з псом і котом, найчастіше на пасіку. Мабуть, тому зараз у будинку нікого не було, крім Ганса.
- Мені тер-р-рміново потрібно розповісти чарівникові важливу новину, - радісно повідомила галка, озираючись у пошуках чогось смачненького.
"Так, чергова історія з тих, що їх щодня десятками вислуховує чарівник, - подумав гном. - Що ж, допоможу йому - послухаю сам".
- Чарівника зараз немає вдома, але ви все можете розповісти мені, - сказав він. - Може, вас пригостити булочкою або печивом? Я саме збирався поснідати і буду радий, якщо ви приєднаєтеся.
Пропозиція поснідати викликала в галки особливий інтерес. Вони пройшли на терасу, де гном пригостив галку свіжоспеченими булочками і навіть запропонував каву, від якої вона люб'язно відмовилася.
- Ви казали, що у вас є новина..., - нагадав гном.
- Ой, зовсім забула вже, навіщо прилетіла. Ну, так от. Я сама не бачила, але мені р-р-розповіли мої подружки, гірські галки, ніби за високими горами у вічно засніжених північних лісах хтось зводить величезний крижаний замок. Будують його звірі, закуті в крижані кайдани. Дуже схожі на тих, що зникли з чарівного лісу, - протараторила галка, вхопила ще одну булочку і почала її клювати.
Гном не міг повірити своїм вухам. Ось щойно він думав, що галка розповість йому чергову нісенітницю, а виявляється, її подруги знайшли зниклих звірів. Але чому вони будують замок і для кого?
- Дивно ж, чи не так? - продовжила галка.
- Ще й як дивно! А ви зможете нас провести туди, де будується замок?
- Зможу, але якщо пішки йти через гори, це займе тижні. Туди значно швидше долетіти, та от крил у вас нема, - з жалем сказала галка і обійшла навколо гнома, щоб ще раз у цьому переконатися.
- Повірте, щоб літати, мені не потрібні крила, - заперечив Ганс, відпив кави і з усмішкою подивився в бік засніжених гір, передчуваючи нову пригоду.
Незабаром із прогулянки повернувся чарівник. Ганс переказав йому історію галки, у якої в цей момент дзьоб був зайнятий черговою булочкою, і вона лише кивала на підтвердження слів гнома.
- Що ж, чудово, ми знайшли те, що шукали, - відреагував чарівник. - Я ж казав вам, Гансе, що треба лише почекати. Я сподіваюся, у вас немає ніяких термінових справ?
- Ні, чарівнику, я готовий вирушити в дорогу.
- Чудово! Ось і вирушайте. Я покличу орла, на ньому буде швидше.
- А... а хіба ви не полетите зі мною? - здивовано запитав гном.
- Ні, мій друже, у нас дуже мало часу, тому давайте постараємося зробити відразу кілька справ одночасно. Ви, будь ласка, вирушайте до замку, уважно все огляньте і швидко повертайтеся, щоб усе мені розповісти, у найдрібніших деталях. Ви маленький гном і вас не повинні помітити. Але будьте обережні і не підходьте до замку близько, він може бути зачарований від наближення чужинців, і його точно охороняють.
- Значить, я полечу сам, - приречено сказав гном, але одразу ж згадав, що літати не так уже й страшно, і навіть цікаво, і радісно додав. - Я із задоволенням виконаю ваше доручення, чарівнику!
- Дякую вам, мій друже. Я ж тим часом побачуся зі своїм старим другом, королівським архіваріусом. Треба дізнатися про зв'язок між Крижаною Лисицею, її ціпком і цим замком. Мене не полишає передчуття, що відбувається щось дуже важливе й небезпечне.
- Ви думаєте, це Крижана Лисиця будує замок?
- Не сумніваюся в цьому ні секунди, але ось навіщо вона його будує - це загадка, яку нам потрібно якнайшвидше розгадати, - сказав чарівник і почав збиратися в дорогу.
- Так, мало не забув, - чарівник повернувся на терасу. - Ви достатньо тепло одягнені, мій дорогий Гансе? Зараз уже осінь, повітря прохолодне, а в північні снігові ліси без теплого одягу взагалі не можна. Матвію, - він звернувся до свого кота, - підшукай Гансу теплий дорожній костюм, якщо потрібно, і обов'язково трохи їжі в дорогу. Повертайтеся раніше, не затримуйтеся.
Із цими словами чарівник знову зник у хаті, й кіт шмигнув за ним. За хвилин п'ять Матвій повернувся з маленькою торбинкою, заповненою їжею та корисними речами.
Тільки-но гном закинув за спину свої пожитки, як на терасу вийшов чарівник у своєму звичному дорожньому вбранні, а на горизонті вже з'явився силует великого орла.
- Пора! - сказав чарівник і показав у бік орла. - Пан орел як завжди вчасно. Тримайтеся міцно, і удачі вам, мій друже, скоро побачимося!
Чарівник помахав птаху, що наближався, і пішов жовтою дорогою вниз пагорбом. За ним ліниво поплентався великий кошлатий пес.
Гном привітав свого друга орла, сів йому на спину, міцно схопився за пір'я, і вони полетіли слідом за галкою в бік високих гір і північного снігового лісу.
