14
Історія повторюється
Був теплий осінній день, справжнє бабине літо. Чарівник ще вранці повернувся від свого друга, королівського архіваріуса, у бібліотеці якого провів увесь минулий день і ніч. Він знайшов те, що шукав, у старовинних переказах чарівного світу, і зараз був дуже схвильований тим, що дізнався з цих стародавніх сувоїв. Склавши руки за спиною і шарудячи опалим листям, він повільно прогулювався між розлогими деревами, які росли на вершині Блакитної гори. За ним по п'ятах брів великий кошлатий пес, поки не втомився і не ліг на доріжку перед ґанком. Кіт Матвій сидів на лавці й уважно спостерігав за тим, як чарівник проходить повз нього то в один, то в інший бік, зрідка бурмочучи щось нерозбірливе. Чарівник був такий занурений у свої думки, що не помітив, як у небі з'явився орел. Він все наближався й наближався, і коли вже майже підлетів до великих дерев, його помітив пес і загавкав. Чарівник обернувся, усміхнувся і змахнув руками.
- Нарешті! - радісно крикнув він і поспішив назустріч гостям. - Я вже почав хвилюватися. Мені потрібно багато чого вам розповісти. Ой, та що я одразу про справу, давайте спочатку підемо до хати, відпочинете. Пане орле, ви навіть не уявляєте, який я вам вдячний! Приєднуйтеся до нас, будь ласка.
Чарівник допоміг Гансу спуститися з орла на землю, і вони всі разом пішли в бік будинку. Пес ліниво поплентався за ними, а кіт залишився сидіти на лавці. Потім зістрибнув і теж побіг у будинок.
За столом Ганс докладно розповів чарівникові все про те, що він побачив і що з ними сталося. Чарівник уважно слухав і кивав, немов саме це він і очікував почути.
- Ви згадали шматок льоду, мій друже, він із вами? Можна подивитися? - перебив чарівник гнома.
- Так, звісно, - сказав гном, передаючи уламок.
Чарівник покрутив його в руках, подивився через нього на світло, потім доторкнувся своїм ціпком і прошепотів якісь слова. Уламок
був прозорим, твердим і холодним і немов світився зсередини.
- Ви помітили, мій друже, що він не тане? - запитав чарівник і простягнув уламок назад гному. - Пам'ятаєте фальшивий ціпок у печері? Вона спеціально зробила його зі звичайного льоду, хитра лисиця, щоб ми не відразу розгадали її підступні задуми.
- Так, а ще чарівний лід неможливо розбити, хіба що крижаним ціпком, - підтвердив Ганс. - І точно з такого ж льоду зроблений замок, який зводять нещасні звірі з чарівного лісу. Але навіщо вона його будує? Що це за підступні задуми?
Чарівник підвівся, підійшов до поручнів тераси і подивився в бік чарівного лісу. Його яскраві осінні барви горіли на горизонті.
- Це не просто замок, друзі мої, - звернувся він до всіх. - Чаклунка хоче заволодіти всім чарівним світом, перетворивши його на крижане царство і поневоливши його мешканців. Ціпок дає їй чарівну силу, але безмежно могутньою чаклункою вона стане тільки тоді, коли побудує замок із чарівного льоду і поставить на його вершині крижаний ціпок. Тоді вона зможе творити будь-яке чаклунство без ціпка. Вона стане всесильною. Зі стародавніх манускриптів я дізнався, що давним-давно вона вже намагалася побудувати крижаний замок і заволодіти світом, але їй завадили.
- Хто? - гном аж підскочив від думки, що, виявляється, є можливість її перемогти і все не так безнадійно.
- У цьому-то й хитрість... - чарівник зітхнув і знову подивився вдалину.
Усі невідривно дивилися на чарівника. Здавалося, що час зупинився, так усім хотілося дізнатися, хто ж це був. Через хвилину чарівник повернувся, подивився на своїх друзів і тихо сказав:
- Це був дракон.
Чарівник допоміг Гансу спуститися з орла на землю, і вони всі разом пішли в бік будинку. Пес ліниво поплентався за ними, а кіт залишився сидіти на лавці. Потім зістрибнув і теж побіг у будинок.
За столом Ганс докладно розповів чарівникові все про те, що він побачив і що з ними сталося. Чарівник уважно слухав і кивав, немов саме це він і очікував почути.
- Ви згадали шматок льоду, мій друже, він із вами? Можна подивитися? - перебив чарівник гнома.
- Так, звісно, - сказав гном, передаючи уламок.
Чарівник покрутив його в руках, подивився через нього на світло, потім доторкнувся своїм ціпком і прошепотів якісь слова. Уламок
був прозорим, твердим і холодним і немов світився зсередини.
- Ви помітили, мій друже, що він не тане? - запитав чарівник і простягнув уламок назад гному. - Пам'ятаєте фальшивий ціпок у печері? Вона спеціально зробила його зі звичайного льоду, хитра лисиця, щоб ми не відразу розгадали її підступні задуми.
- Так, а ще чарівний лід неможливо розбити, хіба що крижаним ціпком, - підтвердив Ганс. - І точно з такого ж льоду зроблений замок, який зводять нещасні звірі з чарівного лісу. Але навіщо вона його будує? Що це за підступні задуми?
Чарівник підвівся, підійшов до поручнів тераси і подивився в бік чарівного лісу. Його яскраві осінні барви горіли на горизонті.
- Це не просто замок, друзі мої, - звернувся він до всіх. - Чаклунка хоче заволодіти всім чарівним світом, перетворивши його на крижане царство і поневоливши його мешканців. Ціпок дає їй чарівну силу, але безмежно могутньою чаклункою вона стане тільки тоді, коли побудує замок із чарівного льоду і поставить на його вершині крижаний ціпок. Тоді вона зможе творити будь-яке чаклунство без ціпка. Вона стане всесильною. Зі стародавніх манускриптів я дізнався, що давним-давно вона вже намагалася побудувати крижаний замок і заволодіти світом, але їй завадили.
- Хто? - гном аж підскочив від думки, що, виявляється, є можливість її перемогти і все не так безнадійно.
- У цьому-то й хитрість... - чарівник зітхнув і знову подивився вдалину.
Усі невідривно дивилися на чарівника. Здавалося, що час зупинився, так усім хотілося дізнатися, хто ж це був. Через хвилину чарівник повернувся, подивився на своїх друзів і тихо сказав:
- Це був дракон.
- Ай-ай-ай, - застогнав кіт, зістрибнув зі стільця і пішов до хати, щоб підігріти чай і принести ще солодощів.
Гном здивовано подивився вслід коту, а тоді глянув на чарівника.
- То давайте запросимо дракона і знову її переможемо, - сказав він. - Що? Чому ви не радієте? У чому річ?
- Річ у тім, дорогий Гансе, що ніхто не знає, де зараз перебуває дракон, і крім того..., - чарівник не договорив.
- Що крім того, чарівнику, скажіть?
- Він покинув наші краї після того, як одного разу мало не спалив чарівний ліс. Ми з ним сильно посварилися тоді – я та інші чарівники, – і він полетів і більше ніколи не повертався. І це жахливо, тому що тільки драконяче полум'я здатне розтопити чарівний лід чаклунки.
- Але повинен же бути якийсь вихід? Давайте я знайду дракона і спробую його вмовити!
- Я підозрюю, що дракон дуже сильно образився на всіх мешканців чарівного світу, Гансе. Боюся, що у вас немає жодного шансу - він спалить вас, щойно побачить. Та й будь-кого, хто посміє до нього наблизитися. Нам ніколи його не повернути, повірте мені, я знаю впертий драконячий характер. Він буде злитися ще багато тисяч років, а цього часу в нас немає.
- Ви сказали, що він образився на всіх мешканців чарівного світу, - раптом почувся глухий бас, і всі подивилися на пса, який підійшов до чарівника і сів поруч із ним. - Історія знає випадки, коли наш світ рятували прибульці з інших світів. Може, настав час?
- Ваша мудрість безмежна, мій добрий друже, - чарівник погладив пса по великій кошлатій голові. - Ви маєте рацію. Хоча це шалено небезпечно, але зараз ідеться про життя і смерть цілого світу, і тому такий ризик буде виправданий. Гансе, дорогий друже, мені знову знадобиться ваша допомога.
Гном здивовано подивився вслід коту, а тоді глянув на чарівника.
- То давайте запросимо дракона і знову її переможемо, - сказав він. - Що? Чому ви не радієте? У чому річ?
- Річ у тім, дорогий Гансе, що ніхто не знає, де зараз перебуває дракон, і крім того..., - чарівник не договорив.
- Що крім того, чарівнику, скажіть?
- Він покинув наші краї після того, як одного разу мало не спалив чарівний ліс. Ми з ним сильно посварилися тоді – я та інші чарівники, – і він полетів і більше ніколи не повертався. І це жахливо, тому що тільки драконяче полум'я здатне розтопити чарівний лід чаклунки.
- Але повинен же бути якийсь вихід? Давайте я знайду дракона і спробую його вмовити!
- Я підозрюю, що дракон дуже сильно образився на всіх мешканців чарівного світу, Гансе. Боюся, що у вас немає жодного шансу - він спалить вас, щойно побачить. Та й будь-кого, хто посміє до нього наблизитися. Нам ніколи його не повернути, повірте мені, я знаю впертий драконячий характер. Він буде злитися ще багато тисяч років, а цього часу в нас немає.
- Ви сказали, що він образився на всіх мешканців чарівного світу, - раптом почувся глухий бас, і всі подивилися на пса, який підійшов до чарівника і сів поруч із ним. - Історія знає випадки, коли наш світ рятували прибульці з інших світів. Може, настав час?
- Ваша мудрість безмежна, мій добрий друже, - чарівник погладив пса по великій кошлатій голові. - Ви маєте рацію. Хоча це шалено небезпечно, але зараз ідеться про життя і смерть цілого світу, і тому такий ризик буде виправданий. Гансе, дорогий друже, мені знову знадобиться ваша допомога.