15
Небезпечна подорож починається
Гном замовк і подивився на Марусю з Якусем, які настільки захопилися його розповіддю, що забули про холодні булочки з корицею та чай.
- А що далі? - запитала Маруся.
Гном переглянувся з бабусею, яка відклала книжку і зняла окуляри.
- Ось я і тут, - гном встав. - Я прийшов до вас, Марусю і Якусю, з дуже важливим проханням, від мене і від чарівника, від усього нашого королівства. Я прошу вас знайти дракона й умовити його розтопити чарівний замок чаклунки, щоб вона не знищила наш прекрасний світ. Допоможіть нам.
Маруся з Якусем не повірили своїм вухам. Хвилину тому вони були звичайними дітьми, які люблять гратися, лазити по деревах і слухати казки, живуть у бабусі та дуже люблять булочки з корицею, а тут ні з того, ні з сього їм пропонують вирушити в далекий казковий світ, щоб умовити жахливого дракона битися зі злою чаклункою.
- Та ви жартуєте, - засміявся Якусь. - Такого не може бути. Чому ми?
- Я не знаю, чому чарівник Блакитної гори вибрав саме вас. Для мене самого це було повною несподіванкою, коли я побачив, що ви звичайні діти. Він доручив мені терміново знайти Марусю і Якуся, які живуть у будинку поруч із лісом, і вмовити їх допомогти нам. Ось я і вирушив у дорогу, знайшов ваш будинок, а решту ви вже знаєте.
- Але цього не може бути! Бабусю, ти в це віриш? - звернулася до неї Маруся. - Ми, звісно, хотіли б стати мандрівниками, коли виростемо, але це ж... це занадто небезпечно! Дракони, чарівники, чаклунки! - Маруся переглянулася з Якусем. - Ти нас відпустиш, бабусю? Ну, будь ласка!
- А що далі? - запитала Маруся.
Гном переглянувся з бабусею, яка відклала книжку і зняла окуляри.
- Ось я і тут, - гном встав. - Я прийшов до вас, Марусю і Якусю, з дуже важливим проханням, від мене і від чарівника, від усього нашого королівства. Я прошу вас знайти дракона й умовити його розтопити чарівний замок чаклунки, щоб вона не знищила наш прекрасний світ. Допоможіть нам.
Маруся з Якусем не повірили своїм вухам. Хвилину тому вони були звичайними дітьми, які люблять гратися, лазити по деревах і слухати казки, живуть у бабусі та дуже люблять булочки з корицею, а тут ні з того, ні з сього їм пропонують вирушити в далекий казковий світ, щоб умовити жахливого дракона битися зі злою чаклункою.
- Та ви жартуєте, - засміявся Якусь. - Такого не може бути. Чому ми?
- Я не знаю, чому чарівник Блакитної гори вибрав саме вас. Для мене самого це було повною несподіванкою, коли я побачив, що ви звичайні діти. Він доручив мені терміново знайти Марусю і Якуся, які живуть у будинку поруч із лісом, і вмовити їх допомогти нам. Ось я і вирушив у дорогу, знайшов ваш будинок, а решту ви вже знаєте.
- Але цього не може бути! Бабусю, ти в це віриш? - звернулася до неї Маруся. - Ми, звісно, хотіли б стати мандрівниками, коли виростемо, але це ж... це занадто небезпечно! Дракони, чарівники, чаклунки! - Маруся переглянулася з Якусем. - Ти нас відпустиш, бабусю? Ну, будь ласка!
- Будь ласка, бабусю! - приєднався до неї Якусь.
Бабуся подивилася на Марусю з Якусем, потім на гнома і невдоволено похитала головою.
- Як ваша бабуся, я не повинна вас відпускати. Але якщо я так вчиню, то в чарівного світу, де живе і Ганс, і чарівник, і добрі казкові істоти, не буде ані найменшого шансу на порятунок. Тож я вас відпускаю, але, - суворо сказала вона, вдягнула окуляри й відклала книжку, - я особисто прослідкую, щоб ви як слід зібралися в дорогу, і ви, Гансе, мусите мені пообіцяти, що з моїми онуками нічого поганого не трапиться. Ви зрозуміли мене?
- Ура! - закричали Маруся з Якусем і стали від радості стрибати по кухні.
- Звичайно, і я, і чарівник подбаємо про них, як про самих себе, - запевнив бабусю Ганс. - Ось тільки нам час вирушати в дорогу, адже зараз кожна хвилина на вагу золота. У міру того, як виростає крижаний замок, збільшуються і сили чаклунки. І якщо ми не встигнемо зруйнувати його до того, як вона встановить ціпок на вершині, то дракон нам уже не допоможе. Крижана Лисиця стане всесильною чарівницею.
- Бабусю, ми побігли збиратися, - на ходу крикнули Маруся з Якусем, піднімаючись сходами до себе в кімнату.
- Одягніться тепло, по-похідному, і змінний одяг візьміть, і черевики непромокальні одягніть, і куртки, я вам поки що ліки та їжу зберу, - крикнула їм знизу бабуся, а потім звернулася до Ганса. - Ось як недоречно зараз усі ці пригоди, мій друже, як невчасно. Ви ж виконаєте моє прохання, я можу на вас розраховувати?
- Так, звісно, я обов'язково все зроблю, - запевнив її гном.
Маруся з Якусем одягли джинси, товсті шкарпетки і похідні черевики. Маруся одягла куртку, а Якусь - світшот. Дощовики, шапки, рукавички, змінний одяг, ліхтарики, складані ножики, маленькі блокноти, ручки та багато іншого, як їм здавалося, потрібного для подорожей, вони поклали в рюкзаки. Бабуся дала їм пакетик із ліками, пластирами, бинтами й усім, що може виручити в разі порізів або недуг. Ще вона поклала їм у рюкзаки бутерброди, фляги з водою, шоколадки, кілька яблук і йогурти, тільки щоб з'їсти сьогодні, поки не зіпсувалися.
- А ви зубні щітки з пастою взяли? - схаменулася бабуся, коли Маруся з Якусем стояли вже в дверях, готові вийти на вулицю.
- Так, бабусю, ми їх поклали першими, - сказали діти і засміялися.
- Ну що ж, удачі вам, мої хороші, і повертайтеся скоріше цілими й неушкодженими. Добре?
- Звісно, бабусю, - сказали Маруся з Якусем, міцно обійняли її й у супроводі гнома пішли доріжкою від хати в бік лісу. Вони ще кілька разів обернулися, щоб помахати бабусі, яка стояла на ґанку і дивилася їм услід, поки вони не зникли з поля зору.
Бабуся подивилася на Марусю з Якусем, потім на гнома і невдоволено похитала головою.
- Як ваша бабуся, я не повинна вас відпускати. Але якщо я так вчиню, то в чарівного світу, де живе і Ганс, і чарівник, і добрі казкові істоти, не буде ані найменшого шансу на порятунок. Тож я вас відпускаю, але, - суворо сказала вона, вдягнула окуляри й відклала книжку, - я особисто прослідкую, щоб ви як слід зібралися в дорогу, і ви, Гансе, мусите мені пообіцяти, що з моїми онуками нічого поганого не трапиться. Ви зрозуміли мене?
- Ура! - закричали Маруся з Якусем і стали від радості стрибати по кухні.
- Звичайно, і я, і чарівник подбаємо про них, як про самих себе, - запевнив бабусю Ганс. - Ось тільки нам час вирушати в дорогу, адже зараз кожна хвилина на вагу золота. У міру того, як виростає крижаний замок, збільшуються і сили чаклунки. І якщо ми не встигнемо зруйнувати його до того, як вона встановить ціпок на вершині, то дракон нам уже не допоможе. Крижана Лисиця стане всесильною чарівницею.
- Бабусю, ми побігли збиратися, - на ходу крикнули Маруся з Якусем, піднімаючись сходами до себе в кімнату.
- Одягніться тепло, по-похідному, і змінний одяг візьміть, і черевики непромокальні одягніть, і куртки, я вам поки що ліки та їжу зберу, - крикнула їм знизу бабуся, а потім звернулася до Ганса. - Ось як недоречно зараз усі ці пригоди, мій друже, як невчасно. Ви ж виконаєте моє прохання, я можу на вас розраховувати?
- Так, звісно, я обов'язково все зроблю, - запевнив її гном.
Маруся з Якусем одягли джинси, товсті шкарпетки і похідні черевики. Маруся одягла куртку, а Якусь - світшот. Дощовики, шапки, рукавички, змінний одяг, ліхтарики, складані ножики, маленькі блокноти, ручки та багато іншого, як їм здавалося, потрібного для подорожей, вони поклали в рюкзаки. Бабуся дала їм пакетик із ліками, пластирами, бинтами й усім, що може виручити в разі порізів або недуг. Ще вона поклала їм у рюкзаки бутерброди, фляги з водою, шоколадки, кілька яблук і йогурти, тільки щоб з'їсти сьогодні, поки не зіпсувалися.
- А ви зубні щітки з пастою взяли? - схаменулася бабуся, коли Маруся з Якусем стояли вже в дверях, готові вийти на вулицю.
- Так, бабусю, ми їх поклали першими, - сказали діти і засміялися.
- Ну що ж, удачі вам, мої хороші, і повертайтеся скоріше цілими й неушкодженими. Добре?
- Звісно, бабусю, - сказали Маруся з Якусем, міцно обійняли її й у супроводі гнома пішли доріжкою від хати в бік лісу. Вони ще кілька разів обернулися, щоб помахати бабусі, яка стояла на ґанку і дивилася їм услід, поки вони не зникли з поля зору.
