Дельфіни

Маруся з Якусем ще раз подякували великій черепасі за допомогу і швидким кроком пішли в бік каменів. Обійшовши їх з боку моря, вони побачили, як між камінням по піску в море тече ледве помітний струмочок. Вони пішли за його руслом углиб острова і незабаром вийшли до невеликого водоспаду. Холодна вода падала з високих скель і утворювала неглибоке прозоре озерце. Маруся з Якусем вдосталь напилися і набрали з собою води в похідні фляги, які висіли в них на поясі.

На зворотному шляху вони вирішили ще раз оглянути берег, про всяк випадок, раптом штормом прибило щось корисне. Наприклад, ножик або ще щось гостре для оброблення риби і спорудження рожна.

Маруся з Якусем дійшли до того місця, де їх викинуло на берег. Там вони підібрали мотузку, шматки тканини від вітрила, клапті рибальської сітки та кілька дощечок - усе, що залишилося від вітрильного човна. Пройшовши трохи далі, Якусь знайшов складаний ніж, що стирчав лезом із піску. А поруч із ним...

- Марусю, іди сюди! - крикнув Якусь.

Він показав Марусі маленькі, ледве помітні сліди, які вели по піску від моря вглиб острова. Вони пішли ними в бік заростей і, розсунувши гілки, побачили Ганса, який спав у тіні на пальмовому листі. Маруся випадково наступила на гілку, вона хруснула, і Ганс прокинувся.

- Марусю, Якусю, який я радий! Я думав, що ви потонули! - вигукнув гном.

- Гансе, а які ми раді! Як же ми вас не помітили? Чи вас прибило хвилею трохи пізніше? Як вам вдалося врятуватися?

- Коли човен розбило, я видерся на дощечку і прив'язав себе до неї. Мене кидало вгору і вниз, і я вже не розумів, де море, а де небо. Потім я втратив свідомість і прокинувся вже на березі. Світило сонце, і море було тихим. Я пішов у тінь і заснув від утоми. А що це ви збираєте?

- Усе, що ще якось може стати у пригоді, а головне - ми знайшли ножик! Тепер ми зможемо обробити і засмажити рибу, - сказав Якусь.

- Рибу? Та як же ви її зловите?

- А ось побачите. Ходімо, Гансе. До речі, ви хочете води?

- Не відмовлюся, дякую!

Якусь дав гному попити, і вони пішли туди, де зустріли велику морську черепаху. Вона їх уже чекала, тримаючи в роті велику рибину. Побачивши дітей, вона поклала рибу на пісок і придавила своєю схожою на плавник лапою.

- І знову доброго дня! Бачу, ви знайшли свого маленького друга цілим і неушкодженим. Дуже добре! А я вам поки що зловила вечерю. Пригощайтеся.

- Спасибі вам величезне, - сказала Маруся, - ми, до речі, знайшли джерело. Воно виявилося саме там, де ви казали. Там навіть є невелике озерце холодної прісної води. Ви хочете попити?

- Дякую, добра дівчинко, але мені не хочеться пити. Якщо ж вам знову знадобиться моя допомога, то гукайте мені. Я завжди плаваю недалеко від берега і частенько виповзаю погрітися на пісок.

- Стривайте, - звернувся до неї гном. - Мене звуть Ганс, я вчений лісовий гном. Я дуже вдячний вам за допомогу. Дозвольте поставити вам запитання. Може, десь на острові є човен або пліт? Нам терміново потрібно дістатися до вогняних островів, а наш човен, як ви знаєте, розбився.

Черепаха замислилась і через деякий час сказала:

- Послухайте, а навіщо вам взагалі кудись плисти? Мені було дуже нудно, а ви прекрасні співрозмовники. Залишайтеся на острові. Я буду ловити вам рибу і морські делікатеси. Вода тут є. Побудуєте собі будиночок, і ми будемо проводити довгі теплі вечори за приємною бесідою. А на вогняних островах небезпечно. Там вулкани і, кажуть, навіть дракони. Навіщо вам туди?

- Шановна черепахо, ми б із задоволенням залишилися, але якщо ми вчасно не знайдемо дракона, то світ зміниться. Ваш острів засипле снігом, пальми та інші рослини загинуть, а море біля берега замерзне і вкриється товстим шаром льоду. Більшість із нас просто не виживе. Зрозумійте, нам справді важливо якнайшвидше дістатися до вогняних островів.

Черепаха злякано подивилася спочатку на гнома, а потім на Марусю з Якусем.

- Чого ж ви відразу не сказали? - вимовила вона. - Якщо це так важливо, то я поговорю зі своєю ріднею, і ми вас миттю доправимо до вогняних островів. Ви не дивіться, що я так повільно повзаю, плаваю я дуже швидко. Але є краща ідея - я спробую вмовити дельфінів, адже вони ще швидші за мене. Ви поки поїжте, а я їх пошукаю.

З цими словами вона повільно доповзла до води і попливла. Маруся почистила рибу. Якусь із гномом спорудили рожен і розвели велике багаття. Коли палиці й дошки від човна догоріли й залишилося тільки червоне вугіллячко, Маруся нанизала рибу на тонку палицю й швидко підсмажила її на гарячому вугіллі. Вийшло смачно.

Після обіду припливла черепаха, а з нею - дельфіни.

- Друзі! - покликала їх черепаха, - Дельфіни погодилися доправити вас до вогняних островів. Але потрібно відпливати вже зараз, щоб встигнути до темряви. Ви готові?

- Так, ми готові, - сказала Маруся. - Ось тільки ми не вміємо плавати на дельфінах.

- Дельфіни радять міцніше триматися за плавник. Не знаю, як у вас вийде, але буде весело і швидко, - посміхнулася черепаха.

Маруся прив'язала Ганса мотузками до Якуся, щоб він не загубився дорогою. Дельфіни підпливли ближче, Маруся з Якусем сіли їм на спину і взялися міцніше за плавники, і вони попливли. Спочатку повільно, а потім усе швидше й швидше.

- До побачення, дорога черепахо! - тільки й встигли крикнути діти.

- До побачення! Удачі! - прокричала їм услід черепаха.