8
Пішки по воді
Всю ніч падав сильний дощ, і мандрівникам навіть довелося сховатися під водонепроникним плащем-невидимкою, який розсудливо прихопив із собою чарівник. Вранці дощ стих і лише моросив, а над озером стояв щільний білий туман. Багаття розпалити було ні з чого - всі гілки навколо відсиріли, тому чарівник і гном перекусили запасами булочок і сиру, запиваючи їх джерельною водою.
- Не такий страшний дощ, як туман, мій друже, - сказав чарівник за сніданком, обтрушуючи краплі з рукавів балахона. - Нам доведеться чекати, поки він не розсіється. Брід через синє озеро зробили велетні з північних земель. Вони встромили величезні стовпи з гірського кришталю в дно так, щоб вони були на рівні води. Стовпи майже прозорі, тому брід не видно тим, хто не знає, де шукати. Орієнтиром для пошуку слугує ущелина в скелі на тому березі. Ну а той берег, на жаль, я зараз зовсім не бачу.
- Нам доведеться стрибати зі стовпа на стовп, чарівнику?
- Не стрибати, а йти, - заспокоїв його чарівник. - Брід зроблений так майстерно, що зі стовпа на стовп можна йти спокійним кроком, ледь намочивши підошви.
- А стовпи досить міцні? Вони не зламаються під нами?
- Ні, звісно, не зламаються. Це ж величезні міцні колони. Їх можна зруйнувати тільки зсередини Чорної печери. Якщо раптом злі чаклуни захочуть забрати свої чарівні ціпки й спробують напасти на печеру, то тролі зруйнують підводні колони й міцно запечатають браму так, щоб ніхто не зміг пробратися всередину або... - чарівник задумався.
- Або вибратися звідти, - продовжив думку чарівника гном.
- Так, або вибратися звідти. Відчуваєш, піднімається вітерець? Скоро він розжене туман, і ми знайдемо брід, - зрадів чарівник.
Коли туман розсіявся, чарівник і гном стали вдивлятися в скелю на іншому березі. Чарівник роздивлявся її мовчки, а гном відволікав його запитаннями про всі ущелини, які помічав.
- Може, ось ця?
- Ні, не вона.
- Тоді он та?
- Теж не та. Не турбуйтеся, мій друже, скоро знайдемо.
І справді. Скоро знайшли. Це була велика ущелина, що за формою нагадувала змію, яка повзла вгору. Тепер потрібно було знайти на їхньому боці великий чорний камінь.
- Якщо встати на нашому березі на одній лінії між ущелиною і каменем, там і буде початок броду, - пояснив чарівник.
Так вони і вчинили. Камінь відшукали швидше, встали чітко між ним і ущелиною та підійшли до води. У ній не було видно жодних колон. Ганс подумав, що вони помилилися, але чарівник упевнено й швидко покрокував просто по воді, і тоді гном розгледів на її поверхні ледве помітні прозорі кола, що й були верхівками тих самих кришталевих колон.
- Нам доведеться стрибати зі стовпа на стовп, чарівнику?
- Не стрибати, а йти, - заспокоїв його чарівник. - Брід зроблений так майстерно, що зі стовпа на стовп можна йти спокійним кроком, ледь намочивши підошви.
- А стовпи досить міцні? Вони не зламаються під нами?
- Ні, звісно, не зламаються. Це ж величезні міцні колони. Їх можна зруйнувати тільки зсередини Чорної печери. Якщо раптом злі чаклуни захочуть забрати свої чарівні ціпки й спробують напасти на печеру, то тролі зруйнують підводні колони й міцно запечатають браму так, щоб ніхто не зміг пробратися всередину або... - чарівник задумався.
- Або вибратися звідти, - продовжив думку чарівника гном.
- Так, або вибратися звідти. Відчуваєш, піднімається вітерець? Скоро він розжене туман, і ми знайдемо брід, - зрадів чарівник.
Коли туман розсіявся, чарівник і гном стали вдивлятися в скелю на іншому березі. Чарівник роздивлявся її мовчки, а гном відволікав його запитаннями про всі ущелини, які помічав.
- Може, ось ця?
- Ні, не вона.
- Тоді он та?
- Теж не та. Не турбуйтеся, мій друже, скоро знайдемо.
І справді. Скоро знайшли. Це була велика ущелина, що за формою нагадувала змію, яка повзла вгору. Тепер потрібно було знайти на їхньому боці великий чорний камінь.
- Якщо встати на нашому березі на одній лінії між ущелиною і каменем, там і буде початок броду, - пояснив чарівник.
Так вони і вчинили. Камінь відшукали швидше, встали чітко між ним і ущелиною та підійшли до води. У ній не було видно жодних колон. Ганс подумав, що вони помилилися, але чарівник упевнено й швидко покрокував просто по воді, і тоді гном розгледів на її поверхні ледве помітні прозорі кола, що й були верхівками тих самих кришталевих колон.
- Не хвилюйтеся, мій друже, я не вперше переходжу це озеро вбрід. Але, якщо бути з вами до кінця відвертим, то я зараз сам трохи хвилююся. Але я боюся не в глибоке озеро впасти, я остерігаюся зовсім іншого.
Чарівник і гном перетнули озеро й зупинилися перед прямовисною скелею. Вгору вона йшла високо в небо, вниз пірнала в бездонні глибини озера. Суцільна скеля. Воріт у Чорну печеру в ній не було.
- Чарівнику, ніяких воріт я не бачу, - сказав гном.
- Дивіться краще, мій друже, - відповів йому чарівник. Він вимовив якісь незрозумілі слова і чотири рази постукав дерев'яним ціпком по скелі.
Пролунав сильний гуркіт і скрегіт, скеля затремтіла, у воду посипалися дрібні камінчики, і тут Ганс побачив, як у ній стали проступати обриси величезних кам'яних воріт. Вони повільно відчинилися, і чарівник із гномом зробили крок усередину Чорної печери.
Чарівник і гном перетнули озеро й зупинилися перед прямовисною скелею. Вгору вона йшла високо в небо, вниз пірнала в бездонні глибини озера. Суцільна скеля. Воріт у Чорну печеру в ній не було.
- Чарівнику, ніяких воріт я не бачу, - сказав гном.
- Дивіться краще, мій друже, - відповів йому чарівник. Він вимовив якісь незрозумілі слова і чотири рази постукав дерев'яним ціпком по скелі.
Пролунав сильний гуркіт і скрегіт, скеля затремтіла, у воду посипалися дрібні камінчики, і тут Ганс побачив, як у ній стали проступати обриси величезних кам'яних воріт. Вони повільно відчинилися, і чарівник із гномом зробили крок усередину Чорної печери.
