- Встигнути що? - запитала бабуся.
- Забрати в нього перстень, - відповів чарівник.
- То ось навіщо вам знадобилося відправити всіх нас у подорож, - сказала бабуся. - Адже ви з самого початку знали, де король, але вам потрібні були ми. Але навіщо?
- Не гнівайтеся, моя люба, - звернулася фея до бабусі. - Я не можу здолати чаклуна без персня, але чарівні браслети допоможуть нам його знайти, адже вони нерозривно пов'язані один з одним. Коли перстень зник, браслети заснули вічним сном. У своїх видіннях я побачила, що розбудити браслети можуть благородні юні герої, які вже не раз рятували королівство. Чарівник запропонував подарувати браслети вам і подивитися, що станеться. І він мав рацію - браслети ожили.
- Отже, ми допоможемо знайти перстень, щоб перемогти чаклуна? - запитав Якусь.
- Так, саме так, адже браслети пов'язані з перснем, - сказала фея.
- Ні, це надто небезпечно! - втрутилася бабуся. - Я не пущу дітей до чаклуна!
- Я піду разом із ними і зможу їх захистити, - сказала фея.
- І я піду, - встав Віан.
- Ну, без мене ти нікуди не підеш, - приєднався до нього король Александер.
Бабуся задумалася. Видно було, що їй дуже не подобається вся ця затія. Одна справа відпускати онуків на пошуки короля в Темні краї, де вже немає чаклунів, інша - просто в лігво до головного лиходія. Але вона розуміла, що це шанс врятувати весь чарівний світ від перетворення на випалену й безжиттєву землю. А потім чаклун може й у світ людей проникнути з перснем.
- Ну, добре, тоді я теж піду, - сказала вона.
- Моя люба, - втрутився чарівник, - краще буде, якщо ми з вами залишимося тут. Чаклун помітить, якщо нас буде занадто багато. Я б і Александера з Віаном не пускав, але щось підказує мені, що їм краще піти.
- Припустимо, ви маєте рацію. Але де зараз чаклун? - запитала бабуся.
- У Крижаних горах захована фортеця, збудована в давні часи Крижаною Лисицею, тією самою чаклункою, що нещодавно завдала вам стількох неприємностей. Фортеця зроблена з льоду, який не можна зруйнувати. Там і ховається чаклун, - відповіла фея.
- Вибачте, велика феє, але ми знаємо, як зруйнувати фортецю, - сказала Маруся і підморгнула Якусю. - Наш друг дракон може розтопити цей лід.
- Ви сміливі та винахідливі герої, - похвалила її фея, - але чаклун сильніший і хитріший за Крижану Лисицю. Тому наше завдання підібратися ближче до персня так, щоб чаклун нас не помітив, і браслети приведуть нас прямо до нього.
Маруся з Якусем закасали рукави й оголили браслети, які тієї самої миті почали світитися, і з них у бік гір потягнулися тоненькі промінчики.
- Отже, вони весь час вели до персня, а не до вас? - припустив гоблін Роні.
- Спочатку вони вели вас до мене, а тепер показують, де перстень, - відповіла фея.
- Ну що ж, якщо ви не заперечуєте, то пропоную завтра й вирушити в дорогу, - підсумував розмову Александер. - Нам не можна втрачати ні дня.
Усі погодилися.
- А я з вашого дозволу, ваша величносте, хотів би завтра повернутися до своєї повітряної кулі, щоб спробувати її полагодити, - попросив гном Том. - Роні, ви зможете мене провести, адже краще за вас дорогу на болоті не знає ніхто?
- Звичайно, я вас проведу, і ми всім містом допоможемо з ремонтом, - відповів Роні.
- Дякую, ви дуже люб'язні! - подякував йому Том.
Коли настав вечір, феї провели гостей у просторі спальні. Маруся з Якусем за день так втомилися, що навіть не помітили, як заснули. І уві сні вони літали долиною квітучих луків, злітаючи високо в гори і пірнаючи в прозорі озера та швидкі річки.