Зниклий перстень

Гості сиділи за столом і розмовляли за чаєм з тістечками. Віан розповів Александеру про те, що сталося за його відсутності в королівстві, про битву з чаклунами і його ув'язнення у вежі. Повідав він і про те, як тікав, щоб знайти Марусю з Якусем і з їхньою допомогою його - Александера. І ось, він його знайшов.

- Я не серджуся на тебе, Віане, - заспокоїв його Александер. - Головний чаклун може обдурити кого завгодно. Ти просто став його знаряддям. Але я знав, що ти насправді хороша людина і будеш мене шукати. Я мав рацію і дуже цьому радий.

- Але як ти потрапив сюди, до великої феї? - запитав Віан.

- Вона завжди була покровителькою нашого роду. І в ті часи, коли над королівством нависла небезпека, вона стежила за нами. Тієї ночі мене викрали чаклуни й понесли в Темні краї. Фея знала про це і врятувала мене, а чаклунів зачарувала так, що вони ще довго були впевнені, ніби ув'язнили мене в Білій фортеці, аж поки сам головний чаклун не зрозумів, що то був обман.

- Так от чому вони спочатку всі були впевнені, що ти в темниці...

- Так, саме тому, - підтвердив Александер. - Велика фея давно намагалася попередити королівство про небезпеку, бо знала, що чаклуни нападуть. І запускала в небо кольорові зірки, які помітив чарівник.

- Так, ну й завданнячко ви переді мною поставили, - з усмішкою сказав чарівник.

- Але чому ти відразу не повернувся додому, коли чаклунів перемогли? - запитав Віан.

- Ви перемогли чаклунів, але головному лиходієві вдалося втекти, і він не заспокоїться, поки не помститься королівству. Ми знаємо, що він знову щось задумує. І в нього перстень великої феї.., - сказав король і подивився на фею.

Настало мовчання, яке першим порушив Якусь:

- Цей перстень, який у вас вкрав чаклун і тим самим позбавив вас більшої частини вашої магічної сили? І що він може з його допомогою зробити? - запитав Якусь фею.

- З допомогою цього персня він може перетворити королівство на таку саму випалену й безжиттєву землю, як Темні краї, - сумно відповіла фея. - Це перстень родючості, який здатен на дива, але в злих руках він стає зброєю.

- Але чого він чекає? Чому він раніше не напав? - запитала Маруся.

- Бачиш-но, - вступив у бесіду чарівник Блакитної гори, - цей перстень належить великій феї, і він чинить опір чаклунові. Коли востаннє лиходій перетворював квітучі луки на випалені землі, він ледь не втратив життя: перстень збунтувався так, що розбудив давно сплячі вулкани. І зараз чаклун вивчає стародавні книги, в яких написано, як приборкати перстень. Ми думаємо, що скоро він знайде спосіб підпорядкувати його собі, але ми маємо встигнути раніше.

- Встигнути що? - запитала бабуся.

- Забрати в нього перстень, - відповів чарівник.

- То ось навіщо вам знадобилося відправити всіх нас у подорож, - сказала бабуся. - Адже ви з самого початку знали, де король, але вам потрібні були ми. Але навіщо?

- Не гнівайтеся, моя люба, - звернулася фея до бабусі. - Я не можу здолати чаклуна без персня, але чарівні браслети допоможуть нам його знайти, адже вони нерозривно пов'язані один з одним. Коли перстень зник, браслети заснули вічним сном. У своїх видіннях я побачила, що розбудити браслети можуть благородні юні герої, які вже не раз рятували королівство. Чарівник запропонував подарувати браслети вам і подивитися, що станеться. І він мав рацію - браслети ожили.

- Отже, ми допоможемо знайти перстень, щоб перемогти чаклуна? - запитав Якусь.

- Так, саме так, адже браслети пов'язані з перснем, - сказала фея.

- Ні, це надто небезпечно! - втрутилася бабуся. - Я не пущу дітей до чаклуна!

- Я піду разом із ними і зможу їх захистити, - сказала фея.

- І я піду, - встав Віан.

- Ну, без мене ти нікуди не підеш, - приєднався до нього король Александер.

Бабуся задумалася. Видно було, що їй дуже не подобається вся ця затія. Одна справа відпускати онуків на пошуки короля в Темні краї, де вже немає чаклунів, інша - просто в лігво до головного лиходія. Але вона розуміла, що це шанс врятувати весь чарівний світ від перетворення на випалену й безжиттєву землю. А потім чаклун може й у світ людей проникнути з перснем.

- Ну, добре, тоді я теж піду, - сказала вона.

- Моя люба, - втрутився чарівник, - краще буде, якщо ми з вами залишимося тут. Чаклун помітить, якщо нас буде занадто багато. Я б і Александера з Віаном не пускав, але щось підказує мені, що їм краще піти.

- Припустимо, ви маєте рацію. Але де зараз чаклун? - запитала бабуся.

- У Крижаних горах захована фортеця, збудована в давні часи Крижаною Лисицею, тією самою чаклункою, що нещодавно завдала вам стількох неприємностей. Фортеця зроблена з льоду, який не можна зруйнувати. Там і ховається чаклун, - відповіла фея.

- Вибачте, велика феє, але ми знаємо, як зруйнувати фортецю, - сказала Маруся і підморгнула Якусю. - Наш друг дракон може розтопити цей лід.

- Ви сміливі та винахідливі герої, - похвалила її фея, - але чаклун сильніший і хитріший за Крижану Лисицю. Тому наше завдання підібратися ближче до персня так, щоб чаклун нас не помітив, і браслети приведуть нас прямо до нього.

Маруся з Якусем закасали рукави й оголили браслети, які тієї самої миті почали світитися, і з них у бік гір потягнулися тоненькі промінчики.

- Отже, вони весь час вели до персня, а не до вас? - припустив гоблін Роні.

- Спочатку вони вели вас до мене, а тепер показують, де перстень, - відповіла фея.

- Ну що ж, якщо ви не заперечуєте, то пропоную завтра й вирушити в дорогу, - підсумував розмову Александер. - Нам не можна втрачати ні дня.

Усі погодилися.

- А я з вашого дозволу, ваша величносте, хотів би завтра повернутися до своєї повітряної кулі, щоб спробувати її полагодити, - попросив гном Том. - Роні, ви зможете мене провести, адже краще за вас дорогу на болоті не знає ніхто?

- Звичайно, я вас проведу, і ми всім містом допоможемо з ремонтом, - відповів Роні.

- Дякую, ви дуже люб'язні! - подякував йому Том.

Коли настав вечір, феї провели гостей у просторі спальні. Маруся з Якусем за день так втомилися, що навіть не помітили, як заснули. І уві сні вони літали долиною квітучих луків, злітаючи високо в гори і пірнаючи в прозорі озера та швидкі річки.