Повернення в королівське місто

Велика фея вже чекала на гостей. Вона провела їх до свого замку, де було накрито святкову вечерю на честь перемоги над чаклуном. За столом усі згадували пригоди останніх днів. Маруся з Якусем розповіли феї, як вони злякалися замерзлого Віана, який проліз у новорічну ніч до їхнього будинку. Потім вони повідали їй про те, як зраділи, коли ще до Віана до них у гості завітали чарівник Блакитної гори і вчений гном Ганс.

- Чарівнику, до речі, а де Ганс? Чому його немає з нами? - запитала Маруся.

- Так, де він? - приєднався до сестри Якусь.

- Поки ми були зайняті пошуком Александера і поверненням чарівного персня великій феї, Ганс вирушив на пошуки королівської корони, - відповів чарівник.

- Корона, я зовсім про неї забув, - сказав Александер. - Так, її ж вкрали.

- Це я її вкрав і віддав чаклунові, - зізнався Віан. - Потім вона була в Білій фортеці.

- Так, усе так. А Ганс, як ви знаєте, вже бував там одного разу, тому він зголосився її знайти, - пояснив чарівник. - Тим паче він не сам, йому допомагає мишка, яка тривалий час жила в Білій фортеці й знає там кожен куточок. Їм, звісно, непросто буде дотягнути корону, але якщо їм допоможе сова, то вони швидко впораються.

- А що буде з чаклуном? Ви справді перетворите його на дерево? - запитала Маруся фею.

- Звичайно ж, ні, - розсміялася фея. - Він залишиться тут, у долині, під моїм наглядом. Чаклунських сил у нього не залишилося, і шкоди він нікому заподіяти не може. А я зачарую долину так, щоб він нізащо не зміг її покинути. Сподіваюся, час зробить його хоч трішки добрішим.

- А що буде з Темними краями? - поцікавився Якусь.

- Вони повернуть собі колишній вигляд: густі ліси, квітучі луки, чисті річки й озера, - розповіла фея. - Біла фортеця знову стане чудовим і світлим містом, куди стікатимуться ремісники й торговці, артисти й науковці. Навколо неї зацвітуть яблуневі та вишневі сади, а на схилах гір ми посадимо виноградники.

- Як чудово! - сказав Якусь. - А ви самі будете жити в Білій фортеці?

- Ні, мені подобається мій замок у долині, але я буду жити потроху скрізь, - відповіла фея, - у долині квітучих лугів, у лісах і горах. З'являтимуся непомітно і допомагатиму людям і звірам. Ну, а у свята ми, феї, прилітатимемо в Білу фортецю, щоб веселитися разом з мешканцями цих країв.

Гості до пізньої ночі сиділи за столом, розповідали про пригоди і розмірковували про те, що відбуватиметься в королівстві далі. Александер люб'язно запросив фею на коронацію, і вона із задоволенням погодилася. А ще велика фея багато разів дякувала Марусі з Якусем за їхню сміливість і винахідливість. За те, що вони самовіддано вирушили на пошуки короля, допомогли перемогти лиховісного чаклуна і повернути їй чарівний перстень, щоб перетворити Темні краї на квітучу долину.

Замість чарівних браслетів, які повернулися до своєї господині, фея подарувала Марусі з Якусем паростки скляних дерев у горщиках. Це були карликові деревця, які можуть рости в будинку. Діти поставлять їх на підвіконня у своїй кімнаті та згадуватимуть про пригоди.

Александеру та Віану фея дала по персню-оберегу - якщо з ними трапиться лихо, фея відчує це й одразу прийде на допомогу. Чарівникові велика фея подарувала стару кухарську книжку, в якій є рецепти всіх солодощів світу, що покращують настрій.

- Пригадую, кіт Матвій чудово вміє готувати булочки з корицею, - сказала вона з усмішкою. - Спробуйте рецепти з цієї книжки, потім розповісте, які з них смачніші.

Бабусі фея подарувала старовинну книгу казок чарівного королівства. Бабуся дуже розчулилася, отримавши такий подарунок. Вона розповіла, що в дитинстві в неї була точно така сама, але потім вона її загубила і дуже сумувала через це.

Том отримав чарівний компас, який завжди правильно показує дорогу і допомагає оминати небезпеки. А юному гоблінові Роні фея подарувала чарівну карту туманних боліт. Вона показувала не тільки всі броди і трясовини, а й тих, хто потребує допомоги - загубився в тумані або оступився.

- Ого, класно! - вигукнув Роні. - Тепер я буду точно знати, де і кому потрібна моя допомога. Адже з вами, Марусю з Якусем, я зовсім випадково зустрівся, а от якби знав, що ваш дирижабль упав, то відразу прибіг би.

Подякувавши феї за подарунки та смачну вечерю, втомлені гості пішли спати.

На ранок усі знову зібралися в залі, поснідали і, попрощавшись із великою феєю, полетіли на дирижаблі в королівське місто Фосвіль. Тільки Роні залишився, він хотів якнайшвидше провідати свого дідуся і розповісти йому про неймовірні пригоди Марусі, Якуся та їхніх друзів. Але він пообіцяв, що обов'язково прийде на коронацію.

Новий компас Тома безпомилково показував дорогу додому, обираючи найкрасивіший і найзручніший шлях. Вони пролетіли над туманними болотами повз пагорб, що стирчить із туману, з будиночками, де живе Роні та його дідусь. Перелетіли через вулкани, які більше не вивергалися, і на них уже почала з'являтися зелена трава.

Темні краї вони взагалі не впізнали - там світило сонце, текли річки, цвіли дерева і маленькі птахи, весело щебечучи, зграйками гасали навколо дирижабля. Якусь про всяк випадок тугіше застебнув комірець, згадавши історію з рибкою, яка застрибнула йому за шиворот.

Темний ліс теж змінився, він став ніби світлішим і менш таємничим. Марусі з Якусем здалося, що в кроні дерев вони знову бачили ельфів, які помахали їм рукою. А може, це було насправді. Дуже навіть може бути.

Потім вони перелетіли через високі гори, де Маруся з Якусем зустріли своїх друзів орлів, і ось уже вдалині виднілися пагорби чарівного королівства. Серед них був і пагорб, який усі називають Блакитною горою, де живе чарівник. Так, вони його одразу помітили - адже сніг уже почав сходити, і в проталинах з'явилися блакитні квіти.

- Дивіться, дивіться! - пролунав голос Александера. - Там уже видно Фосвіль! Як же я давно там не був, як я за ним скучив!

І справді, попереду наближалися величні вежі королівського міста. Ось уже стало видно людей, які йшли дорогою до міста. Вони зупинялися і показували на небо, туди, де летів дирижабль. Дехто побіг до замку. На вежах з'явилися стражники, які спочатку недовірливо виглядали, хто там летить, а коли побачили Марусю з Якусем, помахали їм на знак привітання.

Дирижабль почав знижуватися, і Том майстерно посадив його просто на головній площі міста, де ще зовсім недавно був новорічний ярмарок. Навколо кабіни зібралися, як здалося Марусі з Якусем, усі жителі міста.

І коли двері відчинилися і в них з'явився Александер, жителі підбігли до нього, підняли на руки і почали від радості підкидати в повітря. Потім вони понесли його на руках вулицями міста до королівського палацу й опустили тільки на головних сходах. Там майбутнього короля чекав його вірний камердинер, який навіть розплакався від радості. Александер обійняв свого друга і, повернувшись до жителів міста, підняв руку, показуючи, що хоче виголосити промову. Відразу настала тиша.

- Друзі мої! Дорогі мої! - сказав Александер. - Я щасливий повернутися у своє рідне місто, повернутися до вас! Це був складний час. Я знаю про те, як важко вам було поневірятися далеко від дому, як героїчно ви перемогли військо лиходіїв-чаклунів і відновили наше місто! Ви справжні герої! І зараз я хочу повідомити вам ще дві хороші новини: головний чаклун переможений і схоплений, а Темні краї - більше не мертві землі, а квітуча долина! Вам більше нема чого боятися!

- Хай живе король! Хай живе переможець! - лунали з усіх боків радісні голоси городян. - Ура-а-а-а! Ура-а-а-а!

Александер знову підняв руку, щоб продовжити промову:

- Але не мені ви маєте дякувати за цю перемогу, а нашим вірним друзям - сміливим мандрівникам Марусі та Якусеві, їхній мудрій бабусі, чарівникові Блакитної гори, безстрашному пілотові Тому, гоблінові Роні, що врятував нас у туманних болотах, великій феї та... моєму братові Віану. Це він із ризиком для життя вирушив на мої пошуки і привів із собою цих чудових друзів. Я хочу подякувати їм усім від свого імені та від імені всього королівства!

З цими словами Александер схилив коліно і чемно вклонився друзям. Так само вчинили всі присутні на площі. Маруся з Якусем просто почервоніли від збентеження і задоволення.