Александеру та Віану фея дала по персню-оберегу - якщо з ними трапиться лихо, фея відчує це й одразу прийде на допомогу. Чарівникові велика фея подарувала стару кухарську книжку, в якій є рецепти всіх солодощів світу, що покращують настрій.
- Пригадую, кіт Матвій чудово вміє готувати булочки з корицею, - сказала вона з усмішкою. - Спробуйте рецепти з цієї книжки, потім розповісте, які з них смачніші.
Бабусі фея подарувала старовинну книгу казок чарівного королівства. Бабуся дуже розчулилася, отримавши такий подарунок. Вона розповіла, що в дитинстві в неї була точно така сама, але потім вона її загубила і дуже сумувала через це.
Том отримав чарівний компас, який завжди правильно показує дорогу і допомагає оминати небезпеки. А юному гоблінові Роні фея подарувала чарівну карту туманних боліт. Вона показувала не тільки всі броди і трясовини, а й тих, хто потребує допомоги - загубився в тумані або оступився.
- Ого, класно! - вигукнув Роні. - Тепер я буду точно знати, де і кому потрібна моя допомога. Адже з вами, Марусю з Якусем, я зовсім випадково зустрівся, а от якби знав, що ваш дирижабль упав, то відразу прибіг би.
Подякувавши феї за подарунки та смачну вечерю, втомлені гості пішли спати.
На ранок усі знову зібралися в залі, поснідали і, попрощавшись із великою феєю, полетіли на дирижаблі в королівське місто Фосвіль. Тільки Роні залишився, він хотів якнайшвидше провідати свого дідуся і розповісти йому про неймовірні пригоди Марусі, Якуся та їхніх друзів. Але він пообіцяв, що обов'язково прийде на коронацію.
Новий компас Тома безпомилково показував дорогу додому, обираючи найкрасивіший і найзручніший шлях. Вони пролетіли над туманними болотами повз пагорб, що стирчить із туману, з будиночками, де живе Роні та його дідусь. Перелетіли через вулкани, які більше не вивергалися, і на них уже почала з'являтися зелена трава.
Темні краї вони взагалі не впізнали - там світило сонце, текли річки, цвіли дерева і маленькі птахи, весело щебечучи, зграйками гасали навколо дирижабля. Якусь про всяк випадок тугіше застебнув комірець, згадавши історію з рибкою, яка застрибнула йому за шиворот.
Темний ліс теж змінився, він став ніби світлішим і менш таємничим. Марусі з Якусем здалося, що в кроні дерев вони знову бачили ельфів, які помахали їм рукою. А може, це було насправді. Дуже навіть може бути.
Потім вони перелетіли через високі гори, де Маруся з Якусем зустріли своїх друзів орлів, і ось уже вдалині виднілися пагорби чарівного королівства. Серед них був і пагорб, який усі називають Блакитною горою, де живе чарівник. Так, вони його одразу помітили - адже сніг уже почав сходити, і в проталинах з'явилися блакитні квіти.
- Дивіться, дивіться! - пролунав голос Александера. - Там уже видно Фосвіль! Як же я давно там не був, як я за ним скучив!
І справді, попереду наближалися величні вежі королівського міста. Ось уже стало видно людей, які йшли дорогою до міста. Вони зупинялися і показували на небо, туди, де летів дирижабль. Дехто побіг до замку. На вежах з'явилися стражники, які спочатку недовірливо виглядали, хто там летить, а коли побачили Марусю з Якусем, помахали їм на знак привітання.
Дирижабль почав знижуватися, і Том майстерно посадив його просто на головній площі міста, де ще зовсім недавно був новорічний ярмарок. Навколо кабіни зібралися, як здалося Марусі з Якусем, усі жителі міста.