20
Корона
Маруся з Якусем і бабуся до дня урочистої коронації зупинилися в будиночку в чарівника Блакитної гори. Кіт Матвій готував їм смачні страви та булочки з корицею, але тільки за своїм рецептом, навідріз відмовляючись навіть торкатися книги рецептів, яку чарівникові подарувала фея.
- Це він зараз такий упертий, а дайте йому час, і він із цікавості прочитає її від початку до кінця, ось побачите, - запевняв чарівник Марусю з Якусем.
У чарівному королівстві весна наставала рано, і вечорами вже ставало трохи тепліше. На заході сонця всі збиралися на веранді, вкривалися теплими покривалами і пили чай із млинцями, намазуючи їх медом і шоколадом.
Одного такого вечора Маруся з Якусем, бабуся, чарівник, кіт Матвій і пес насолоджувалися красивим заходом сонця. Раптом на горизонті вони побачили вогник. Він наближався і наближався, і ось друзі побачили, що це була велика сова. У неї на спині сиділи Ганс і мишка. Гном тримав маленький ліхтарик, а в дзьобі у сови був мішок.
- Це він зараз такий упертий, а дайте йому час, і він із цікавості прочитає її від початку до кінця, ось побачите, - запевняв чарівник Марусю з Якусем.
У чарівному королівстві весна наставала рано, і вечорами вже ставало трохи тепліше. На заході сонця всі збиралися на веранді, вкривалися теплими покривалами і пили чай із млинцями, намазуючи їх медом і шоколадом.
Одного такого вечора Маруся з Якусем, бабуся, чарівник, кіт Матвій і пес насолоджувалися красивим заходом сонця. Раптом на горизонті вони побачили вогник. Він наближався і наближався, і ось друзі побачили, що це була велика сова. У неї на спині сиділи Ганс і мишка. Гном тримав маленький ліхтарик, а в дзьобі у сови був мішок.
Маруся з Якусем вигукнули:
- Вони знайшли корону! Ура!
Сова незграбно приземлилася на веранду, випустила з дзьоба мішок, допомогла Гансові й мишці спуститися зі спини та підлетіла до столу.
- Ви навіть не уявляєте собі, як я втомилася! - сказала сова і тут помітила гарячі млинці. - А ще більше я зголодніла! Чарівнику, ви дозволите ...
- Звичайно, моя люба! - перебив її чарівник. - Пригощайтеся, будь ласка! Давайте я наллю вам чаю. Вам із молоком чи без?
- Жмо-оком, - вимовила, жуючи млинець, сова.
Тим часом Ганс дістав із мішка королівську корону, виліз на стіл і передав її чарівникові. Корона сяяла у світлі призахідного сонця.
- Гансе, здрастуйте! - сказала Маруся.
- Ми такі раді вас бачити! - приєднався до неї Якусь.
- Марусю, Якусю! Яка зустріч! - Ганс підійшов до них і кожному потиснув руку. - Вибачте мені за неуважність, адже я ще не прийшов до тями після польоту.
- Як я радий вас бачити, дорогий друже! - сказав чарівник. - Я очікував, що ви повернетеся раніше. Вас щось затримало?
- Так, чарівнику. Ми обшукали всю фортецю, але ніяк не могли знайти корону. І ось, уже піднявшись на горище, ми натрапили на зграю хижих кажанів. Корона була в них, і вони ніяк не хотіли її віддавати. Лише хитрістю нам вдалося забрати її в них. І сова нам у цьому дуже допомогла.
- Ой, я не хочу навіть згадувати про це. Вони, - сова показала на Ганса з мишкою, - вимастили мене якимось чорним брудом і сказали прикинутися кажаном. Ніби я прилетіла з далеких країв, тому така незвичайна і велика. У підсумку ми ледве дали драпака, коли кажани зрозуміли, що я не та, за кого себе видаю. Але корону ми схопити встигли, - задоволено додала сова і взяла собі ще один млинець.
- Вони знайшли корону! Ура!
Сова незграбно приземлилася на веранду, випустила з дзьоба мішок, допомогла Гансові й мишці спуститися зі спини та підлетіла до столу.
- Ви навіть не уявляєте собі, як я втомилася! - сказала сова і тут помітила гарячі млинці. - А ще більше я зголодніла! Чарівнику, ви дозволите ...
- Звичайно, моя люба! - перебив її чарівник. - Пригощайтеся, будь ласка! Давайте я наллю вам чаю. Вам із молоком чи без?
- Жмо-оком, - вимовила, жуючи млинець, сова.
Тим часом Ганс дістав із мішка королівську корону, виліз на стіл і передав її чарівникові. Корона сяяла у світлі призахідного сонця.
- Гансе, здрастуйте! - сказала Маруся.
- Ми такі раді вас бачити! - приєднався до неї Якусь.
- Марусю, Якусю! Яка зустріч! - Ганс підійшов до них і кожному потиснув руку. - Вибачте мені за неуважність, адже я ще не прийшов до тями після польоту.
- Як я радий вас бачити, дорогий друже! - сказав чарівник. - Я очікував, що ви повернетеся раніше. Вас щось затримало?
- Так, чарівнику. Ми обшукали всю фортецю, але ніяк не могли знайти корону. І ось, уже піднявшись на горище, ми натрапили на зграю хижих кажанів. Корона була в них, і вони ніяк не хотіли її віддавати. Лише хитрістю нам вдалося забрати її в них. І сова нам у цьому дуже допомогла.
- Ой, я не хочу навіть згадувати про це. Вони, - сова показала на Ганса з мишкою, - вимастили мене якимось чорним брудом і сказали прикинутися кажаном. Ніби я прилетіла з далеких країв, тому така незвичайна і велика. У підсумку ми ледве дали драпака, коли кажани зрозуміли, що я не та, за кого себе видаю. Але корону ми схопити встигли, - задоволено додала сова і взяла собі ще один млинець.
- Ви герої і великі молодці! - похвалила її бабуся. - Ви нагодилися дуже вчасно, адже урочиста коронація вже завтра.
- Чарівнику, то вам вдалося знайти Александера і перемогти чаклуна? - запитав Ганс.
Чарівник хотів було відповісти, але його, вибачившись, перебили Маруся з Якусем. Вони у всіх деталях розповіли Гансу про свої пригоди. Про те, як вони літали на дирижаблі, як загубилися в туманних болотах, як зустріли велику фею і обдурили чаклуна. Ганс слухав, не ворухнувшись, розкривши від подиву рот.
- Нічого собі пригоди! - вигукнув він і відчув бурчання в животі.
- Та ви, мій друже, схоже, давно нічого не їли, - зауважив чарівник.
Він поклав Гансу на тарілку млинці з шоколадним кремом і налив смачного чаю. Ганс подякував чарівникові і почав із насолодою їсти. Його приклад наслідувала мишка. Незабаром Маруся з Якусем помітили, що стало ніби тихіше, і побачили, що Ганс, мишка і сова, наївшись, заснули просто на столі.
- Як же вони, мабуть, втомилися! - тихо сказала Маруся.
- Давайте перенесемо їх на ліжка, нехай переночують тут, - запропонувала бабуся.
Кіт Матвій взяв мишку, чарівник - сову, а бабуся - Ганса, і віднесли їх у спальні. Потім бабуся сказала Марусі з Якусем, що дітям теж пора б уже лягати. Адже завтра потрібно буде рано встати, щоб завчасно приїхати на коронацію. Маруся з Якусем слухняно пішли до себе, а бабуся й чарівник ще якийсь час сиділи на веранді при свічках, розглядали корону й обговорювали майбутній день.
- Чарівнику, то вам вдалося знайти Александера і перемогти чаклуна? - запитав Ганс.
Чарівник хотів було відповісти, але його, вибачившись, перебили Маруся з Якусем. Вони у всіх деталях розповіли Гансу про свої пригоди. Про те, як вони літали на дирижаблі, як загубилися в туманних болотах, як зустріли велику фею і обдурили чаклуна. Ганс слухав, не ворухнувшись, розкривши від подиву рот.
- Нічого собі пригоди! - вигукнув він і відчув бурчання в животі.
- Та ви, мій друже, схоже, давно нічого не їли, - зауважив чарівник.
Він поклав Гансу на тарілку млинці з шоколадним кремом і налив смачного чаю. Ганс подякував чарівникові і почав із насолодою їсти. Його приклад наслідувала мишка. Незабаром Маруся з Якусем помітили, що стало ніби тихіше, і побачили, що Ганс, мишка і сова, наївшись, заснули просто на столі.
- Як же вони, мабуть, втомилися! - тихо сказала Маруся.
- Давайте перенесемо їх на ліжка, нехай переночують тут, - запропонувала бабуся.
Кіт Матвій взяв мишку, чарівник - сову, а бабуся - Ганса, і віднесли їх у спальні. Потім бабуся сказала Марусі з Якусем, що дітям теж пора б уже лягати. Адже завтра потрібно буде рано встати, щоб завчасно приїхати на коронацію. Маруся з Якусем слухняно пішли до себе, а бабуся й чарівник ще якийсь час сиділи на веранді при свічках, розглядали корону й обговорювали майбутній день.