Наступного дня Марусю з Якусем розбудила бабуся. Вона прокинулася рано, встигла приготувати смачний сніданок, зібрати собі й онукам рюкзаки та ще розчистити від снігу доріжку, що веде від хати до хвіртки. А потім бабусі набридло чекати, поки всі самі прокинуться, і вона вирішила всіх розбудити.
- Вставайте, соньки, доброго ранку! - бабуся широко розслонила штори, впустивши в кімнату дітей яскраве сонячне світло. - На вулиці просто чудова погода! Не можна гаяти ні хвилини, час снідати і вирушати в дорогу.
- Доброго ранку, - пробурчали сонні Маруся з Якусем і пішли вмиватися.
Потім бабуся спустилася вниз у вітальню. Відчинивши двері, вона завмерла - принца в кімнаті не було! Вона пошукала за диваном, за ялинкою, навіть під журнальним столиком - порожньо. "Невже Віан передумав і втік?" - засмучено подумала вона, але тієї ж секунди з кухні пролунав дзвін розбитої чашки.
- Та-а-а-а-к! - з усмішкою сказала бабуся і попрямувала подивитися, що сталося.
Її очікування підтвердилися. Принц повзав під столом і збирав уламки розбитої чашки. Поруч на підлозі лежав і димів перевернутий чайник, навколо була розлита вода. Мишка сиділа на спинці стільця і спостерігала за прибиранням.
- Доброго ранку! - привітала їх бабуся. - Давайте-но я вам допоможу.
- Доброго ранку, - відповів Віан, - вибачте за безлад, будь ласка. Я бачив, як ви вчора робили чай, і вирішив спробувати сам, щоб вас не турбувати. Але чайник виявився таким гарячим, що я не втримав його в руках, та й чашку теж.
- Там є спеціальна ручка на чайнику, щоб не обпікатися, - зауважила бабуся, - але що вже тепер. Зараз принесу ганчірку, і ми швидко все приберемо. А ви поки зберіть усі уламки, навіть найдрібніші. Мишко, допоможіть принцу.
Мишка кивнула, зістрибнула зі стільця на підлогу і почала підбирати ледве помітні уламки від розбитої порцелянової чашки. Коли все було прибрано, бабуся знову закип'ятила чайник, накрила на стіл і запросила принца з мишкою снідати. До цього часу і Маруся з Якусем теж спустилися на кухню.
За сніданком мандрівники продовжили обговорювати, як вони доберуться до Темних країв, і тут з'ясувалося, що подорож вийде занадто довгою. Між іншим, у чарівному світі зараз теж зима, а значить там морозно і довго йти не вийде. Крім цього, і ліс, і пагорби, і високі гори заметені кучугурами снігу. Що ж робити?
- Мені здається, я знаю, як швидко дістатися до високих гір. Де ж я її бачила... а, згадала, зараз повернуся, - бабуся встала і пішла за чимось у свою кімнату.
Вона повернулася з невеликою довгастою коробочкою, обтягнутою синім оксамитом. У коробочці, загорнута в шовкову хустинку, лежала тоненька дерев'яна сопілочка. Бабуся її дістала, покрутила в руках, ніби хотіла перевірити, чи не зламана вона, і, задоволено посміхнувшись, загорнула сопілку в хустинку й поклала у свій рюкзак.
- Сподіваюсь, я ще не забула, як це робиться, - сказала вона у відповідь на здивовані погляди онуків, принца і мишки. - Що ви так дивитеся?