Дирижаблі

Подорожні йшли за гномом довгим тунелем, який освітлювали електричні лампочки. Це перше, що здивувало бабусю. Вона звикла до того, що в чарівній країні немає електрики, і всі використовують вогонь і для освітлення, і для приготування їжі. А тут горіли справжні лампи. "Ну що ж, подивимося, що там ще є цікавого", - подумала бабуся.

А цікавого далі було неймовірно багато: величезні тераси з вулицями й будинками, водяні електростанції, підвісні поїзди, електросамокати, механічні ліфти та багато чого іншого, що у світі людей уже вважалося недавнім минулим, але для чарівного королівства було майбутнім.

Але найбільше бабусю зацікавили повітряні кулі, схожі на маленькі дирижаблі. Вони літали між терасами та перевозили гномів і вантажі. Для цього знизу повітряної кулі на тросах висіла маленька кабінка. До неї кріпився невеликий червоний пропелер. Він і штовхав дирижабль вперед або тягнув назад. А висоту він набирав за допомогою маленького пальника, який нагрівав повітря всередині кулі, щоб вона піднімалася вгору.

- Зізнаюся, я такого не очікувала! - захоплено зауважила бабуся, звертаючись до гнома. - Я знаю королівство з самого дитинства, але ніколи нічого не чула про ваші чудові винаходи. Як же вам вдавалося весь цей час їх приховувати?

- Ми їх і не приховували, - знизав плечима гном, - нас просто ніхто ніколи про них не питав. Адже ми рідко пускаємо когось до себе всередину гір. Може, тому жителі чарівного королівства мало що про нас знають. А ми зовсім не проти ділитися своїми знаннями і винаходами з усіма, нам було б навіть приємно.

- Дорогий гноме! Це чудово! - долучився до бесіди принц, який ще більше за бабусю був здивований побаченим. - Коли ми знайдемо мого брата, короля, я йому обов'язково розповім про вашу чудову країну. Сподіваюся, ви не відмовитеся його прийняти і все йому показати?

- Звичайно, не відмовлюся, але хіба короля ще не знайшли? - гном із тривогою подивився на Марусю з Якусем. - Хіба не за цим ви минулого разу прямували в Темний ліс?

- Ми вирушали в ліс до ельфів по допомогу проти злих чаклунів, але ми не знали,
що саме там знайдемо, - сказала Маруся. - Короля там не виявилося, але ми привели кам'яних воїнів, які й перемогли чаклунів.

- Але якщо в лісі короля не було, навіщо ж ви туди знову йдете? - здивувався гном.

- Темний ліс - це не кінцева мета нашої подорожі. Ми хочемо через нього дійти до Темних країв, а там пробратися в Білу фортецю, - пояснив Якусь. - Ми думаємо, що король може перебувати в ній.

- Так, непростий шлях, - гном зітхнув. - Ліс величезний, і вам доведеться йти через нього кілька днів, а потім ще добиратися до фортеці.

- А що, як.., - сказала бабуся і задумалася. Усі подивилися на неї.

- Скільки людей і як далеко може перенести ваша повітряна куля? - продовжила бабуся і подивилася на гнома.

- Така? - здивувався гном і показав на найближчий дирижабль.

- Наприклад, така, - кивнула бабуся.

- Це повільна куля, адже всередині гори не можна швидко літати, - пояснив гном. - Вона літає недалеко. Але в нас є більші й швидші кулі. Їх ми використовуємо для дальніх перельотів зовні. Хоча далі гір ми ніколи на них не вирушали, тому я вам точно не скажу, як далеко вона може полетіти.

- А як нам це дізнатися? - запитав Якусь.

Гном задумався, але за хвилину відповів:

- Ну звісно! Усе про повітряні кулі знають гноми, які їх збирають і ними керують. Як же я відразу не збагнув! Ходімо, я вас до них відведу.

Подорожні пішли за гномом на станцію, де сіли в червоний підвісний поїзд. Він став повільно підніматися по спіралі вгору, уздовж будинків і магазинів, зупиняючись на численних зупинках.

На самому верху гори була кінцева станція. Коли подорожні вийшли з вагона, вони побачили широкий майданчик із дирижаблями. Їх було дуже багато. Деякі готувалися вирушити в політ, і в них крутилися червоні пропелери. Ці довгасті кулі вишикувалися в чергу й одна за одною відлітали вниз. Інші дирижаблі стояли порожні, немов відпочивали після роботи.

Маруся з Якусем помітили, що на майданчику, який вони назвали "аеродромом", перебували найрізноманітніші дирижаблі. Причому вони були різними не тільки за кольором або формою, а й за розміром. Вниз відлітали маленькі, а вдалині, біля стіни, стояли великі. Напевно, це були ті самі, на яких літають зовні.

Гном підвів подорожніх до ангару збоку "аеродрому". Усередині будівлі метушилися гноми-механіки. Вони були дуже зайняті й не звертали уваги на Марусю, Якуся, бабусю і принца. Гноми бігали ангаром, носили якісь деталі, стукали молотками, різали, свердлили та зварювали залізяки, закручували гайки, змащували механізми, фарбували... очі розбігалися стежити за всім, що вони робили.

- Тут ми їх конструюємо і ремонтуємо, - пояснив гном. - Ходімо, я познайомлю вас із головним винахідником. Він он там, із товстими окулярами і великою білою бородою. Бачите?

- Так, бачимо, він ще трохи на діда мороза схожий, - зауважила Маруся.

Гном усміхнувся такому порівнянню і запросив усіх слідувати за ним. Підійшовши до головного винахідника, він чемно з ним привітався, відрекомендував гостей і розповів, що вони шукають повітряну кулю, яка зможе довезти їх до Білої фортеці.

- Це не близький шлях, - сказав винахідник, - і на звичайній повітряній кулі до фортеці не долетіти. Але, на щастя, у нас є одна нова модель, яку ми тільки-тільки випробували в польоті над горами. Вона може летіти високо, далеко і швидко. А ви вмієте керувати повітряною кулею? - звернувся він до подорожніх.

- Ні, ми ніколи в житті на них не літали, - відповіла бабуся.

- Хм, але не біда, - сказав головний винахідник. - Я попрошу нашого найкращого пілота-випробувача довезти вас до Білої фортеці і назад, якщо ви не заперечуєте.

- Ну що ви, звичайно не заперечуємо, - зрадів принц Віан. - Навпаки, ми будемо безмірно вам вдячні!

- Ну, і чудово! - винахідник із задоволеним виглядом погладив свою густу білу бороду і пішов углиб ангара. За хвилину він повернувся з невисоким гномом, на кошлатій голові якого набакир був одягнений шкіряний шолом з окулярами. - Дозвольте відрекомендувати вам Тома. Він наш найкращий пілот-випробувач і вміє керувати новою моделлю повітряної кулі.

- Здрастуйте! - привітав усіх Том.

- Дуже приємно! - відповіли йому подорожні.

- Вам же потрібно дістатися до Білої фортеці? - уточнив пілот.

- Так, ми сподіваємося знайти і звільнити короля, - відповів принц Віан.

- Ну що ж, я вам допоможу, хоча, зізнаюся, ніколи не літав так далеко. Якщо ви готові, то пропоную вирушати в дорогу просто зараз, щоб подолати Темний ліс до настання темряви. І хоча в Темних краях завжди ніч, та все ж так буде спокійніше, - сказав Том і, переконавшись, що заперечень немає, жестом запросив усіх іти за ним до дирижабля.