Дивні видіння

Останніми днями сова була дуже стривожена, вона втратила сон і апетит. Щоночі в лісі або біля королівського міста вона бачила дивні прозорі тіні. Спочатку вона намагалася підлетіти ближче і подивитися. Але тіні немов розчинялися в повітрі. Так було кілька ночей поспіль, і сова вже почала думати, що божеволіє.

- Вам треба б сходити до чарівника, моя люба, - сказала їй знайома лисиця, помітивши, як мучиться її подруга. - Я впевнена, що він вам допоможе, дасть якісь чудотворні краплі проти ваших видінь.

Сова подумала-подумала і зважилася відвідати свого старого друга-чарівника. Спочатку вона не застала його вдома. Кіт Матвій повідомив, що чарівник разом із Гансом вирушили до Марусі з Якусем, і порадив їй прилетіти завтра. Наступного дня сова попрямувала до чарівника з першими променями сонця. Вона застала його, коли він прогулювався доріжкою вздовж дерев, що ростуть на вершині пагорба.

- Доброго ранку, - привітала вона чарівника, безшумно сівши на гілку. - Як ваша подорож? Як наші друзі?

- Доброго ранку, моя дорога сово, - зрадів їй чарівник. - Подорож була чудовою. Маруся з Якусем готові до нових пригод. А ви, я бачу, чимось стривожені.

- Не те щоб аж стривожена, - зніяковіла сова. - Хоча, ви, мабуть, маєте рацію, мене турбує те, що я бачу, - зізналася вона і розповіла чарівникові про свої нічні видіння. Сова думала, що він посміється над її розповіддю, але чарівник навпаки став раптом дуже серйозним.

- І як давно ви бачите ці тіні? - запитав чарівник.

- Уперше я їх помітила тиждень тому, потім знову і знову, і так щоночі.

- І ви кажете, що бачили їх у чарівному лісі й біля міста?

- Абсолютно правильно. Повільні такі, темні тіні, пливуть над землею, немов привиди. Б-р-р-р-р. Страшно. То ви дасте мені якісь краплі, чарівнику? Ну, щоб вони зникли, ці видіння?

- Подруго моя, - посміхнувся чарівник. - з вами все гаразд. А краплями ці тіні не вивести, на жаль. Ви справді їх бачили. Але не турбуйтеся, вони вам не заподіють шкоди. Добре?

- Добре, - зніяковіло відповіла сова. - Але хто це такі?

- Це духи, посланці чаклунів темного світу, провісники біди.

Сова з жахом подивилася на чарівника.

- Ну ось, я вас налякав, - засмутився чарівник.

- А вони не небезпечні? - запитала сова.

- Ці не небезпечні, а ось їхні господарі, якщо з'являться в нас, можуть завдати нам чимало клопоту, - чарівник подивився в бік гір. - Але я думаю, що на той час ми будемо готові, - запевнив він сову.

- Чарівнику, якщо від мене потрібна якась допомога... - отямилася сова.

Чарівник перервав її поглядом.

- Звичайно потрібна, всевидюща моя. Ви дуже допоможете, якщо продовжите спостерігати за всім, що відбувається в королівстві, і попросите інших птахів вам допомогти. І ще я хотів би попросити вас про одну послугу - потрібно буде віднести одного мого маленького друга. Дорога не близька, не нудна, але вам буде корисно відволіктися. Як ви на це дивитеся?

- Звісно, чарівнику, якщо ви просите, - випрямилася сова. - Я тільки попереджу інших птахів, щоб спостерігали, і вдень буду у вас.

Вона попрощалася з чарівником, змахнула безшумними крилами і полетіла в бік лісу. Чарівник дивився, як сова зникла з поля зору, потім сказав "час" і, спираючись на дерев'яний ціпок, широкими кроками попрямував у бік будинку.

Ганс застав чарівника в бібліотеці. Той стояв над старовинною картою королівства, водячи пальцем десь по високих горах. Побачивши Ганса, він зрадів.

- Доброго ранку, друже мій, як ваш настрій? - запитав чарівник.

- Чудово, я немов готовий до будь-яких пригод.

- Ось їх-то я якраз вам і хотів запропонувати, - хитро посміхаючись, сказав чарівник. - Ви коли-небудь бували в Темних краях?

- Не тільки не бував, але й не думав там бувати, - злякано відповів гном.

- Настав час відвідати наших лиходіїв, Гансе. Їхні духи-розвідники вже проникли в наш світ. Чаклуни готуються щось вчинити у найближчі тижні, якщо не дні. Я хочу попросити вас, як найдосвідченішого мандрівника небезпечними місцями, вирушити туди і з'ясувати, що вони задумали, - чарівник багатозначно подивився на Ганса. - Серед нас двох ви володієте неперевершеними перевагами, одна з них - ви гном, ви маленький, а тому можете проникнути туди, куди ніхто не зможе. А на цьому небезпечному завданні потрібно буде потрапити в саме лігво ворога. Як вам така пригода?

Ганс, замислившись, дивився на карту. Темні краї знаходилися за безкрайнім Темним лісом, до якого можна було потрапити тільки перейшовши через неприступні гори. Непрохідний ліс тисячі років захищав чарівне королівство від злих сил, які безмежно панували в Темних краях. І навіть якщо Гансу вдалося б дістатися краю чаклунів, то ось вибратися звідти було б рівнозначно диву.

- Чарівнику, чесно зізнаюся, про таку пригоду я й не мріяв, але тим вона й цікавіша, - з неприхованим хвилюванням відповів гном. - Але як мені туди дістатися? Ви ж сказали, що у нас лічені дні, а з моєю швидкістю шлях тільки туди займе тижні.

- Ви маєте рацію, тому вирушите в подорож своїм улюбленим способом, - чарівник замахав руками, немов крилами.

- На орлі? - здивовано запитав Ганс.

- Не цього разу, тут нам потрібен більш непомітний перевізник. Я постараюся вмовити мою давню подругу сову. Вона якраз до мене вранці прилітала. Сова трохи хвилюється через усе, що відбувається в королівстві, а гарна пригода - це найкращі ліки від хвилювань і страхів. До того ж, вона вміє безшумно літати і чудово бачить у темряві. Це дуже корисні навички, коли навколо вороги та напівтемрява.

- Коли треба вирушати?

- Якнайшвидше, мій друже, якнайшвидше. Часу в нас не залишилося. У Темних краях вам потрібно знайти Білу фортецю. Здавна вона належала ельфам, але була захоплена темними силами. Її важко не помітити на тлі навколишньої темряви. Там, наскільки мені відомо, злий принц збирає військо чаклунів. Треба з'ясувати, коли вони нападуть. Тільки будьте дуже уважні й обережні. Замок захищений чаклунськими чарами. Я точно не знаю, якими, але інакше бути не може.

- Добре, чарівнику, - відповів Ганс. - Я готовий вирушити в дорогу, щойно прилетить сова. І ми постараємося повернутися якомога швидше.

- Дякую, мій друже, - чарівник подивився на Ганса. - Це дуже небезпечне і важливе завдання, тому я і доручаю його вам. А я тим часом постараюся зробити так, щоб ми зустріли ворога у всеозброєнні.

Вдень прилетіла сова. Чарівник повідав їй, куди доведеться прямувати. Сова напрочуд спокійно це сприйняла й пояснила, що на околиці лісу в Темних краях мешкає одна з її давніх подруг, чорна ворона, яку вона раніше часто відвідувала. Тож дорогу туди вона добре знає. Відомо їй і де розташована Біла фортеця. От тільки її охороняють тисячі кажанів, тож підлетіти безпосередньо до неї не вийде, але вони щось придумають.

Ганс зрадів, що йому дістався такий обізнаний провідник. Їхні шанси на успіх, як виявилося, були набагато вищими, ніж він припускав.

Востаннє обговоривши всі деталі з чарівником, Ганс заліз сові на спину, попрощався з чарівником, і вони полетіли в бік Темного лісу. А чарівник зайшов до хати, пройшов до себе в бібліотеку, поставив драбину до однієї з книжкових полиць, заліз на неї, дістав із самого верху дуже запорошену коробочку з ледве помітними зображеннями звірів, відкрив її й схвально зітхнув.