Зникла корона

Після розмови з братом Віан не пішов у свої покої. Темними коридорами й потаємними ходами він вийшов до дальньої стіни замку, де на нього чекав кінь. Принц скочив на нього і поскакав у бік темного лісу.

На околиці лісу принца зустріла постать у чорному балахоні та з кам'яним ціпком. Очі постаті ледве помітно світилися в темряві червоним кольором. Це був чаклун із Темних країв. Один із наймогутніших.

- Добрий вечір, принце, - привітав він Віана. - Ви принесли її?

- Так, я зробив так, як ви сказали, - принц зліз з коня, підійшов до чаклуна і простягнув йому невеликий мішок. - Завтра мій братик дуже здивується, коли виявить зникнення королівської корони, - Віан по-злому розсміявся.

- Ви все правильно зробили, ваша величносте, - прошепотів чаклун і вклонився. - Але нам пора. Я проведу вас таємною стежкою через Темний ліс прямо в наші землі. Ніхто з чарівного королівства не знає про цю дорогу, крім нас, чаклунів. Ходімо, треба поспішати. Ми повернемося, і тоді ви станете королем. Справжнім правителем, всесильним і нещадним!

Чаклун повернувся до лісу, змахнув руками, і перед ним розступилися дерева. Між ними з'явилася чорна діра, в яку він ступив разом із принцом.

Наступного ранку принца Александера розбудив стукіт у двері.

- Так, так, я вже не сплю, заходьте! - крикнув він сонним голосом.

У покої вбіг його камердинер у супроводі охорони.

- Ваша високосте! - злякано почав він. - Вам треба терміново спуститися до тронної зали. Королівська корона! Вона зникла!

- Як зникла?! - принц схопився з ліжка і, одягаючись на ходу, побіг до зали, де знаходився королівський трон і де на важливі наради з королем збиралися його радники, науковці та городяни.

Забігши до зали, він побачив, що всі вже сиділи за довгим столом. Там були вчені з академії, ремісники, лікарі, вчителі та представники інших міських станів. Усі вони бурхливо обговорювали подію. Коли принц увійшов, вони замовкли і подивилися на нього.

- Ваша високосте, - до Александера вийшов головний радник короля. - Ви вже знаєте, що корону вкрали. На сьогодні була призначена коронація, але без корони церемонія неможлива. Нам потрібно або розшукати її, або зробити нову, а на це піде час. І ще дещо...

- Що ще сталося? - запитав принц.

- Ваш брат. Він теж зник. Востаннє його бачила варта минулої ночі. Він прямував у бік Темного лісу, - головний радник опустив очі, обернувся і подивився на інших радників, потім на принца. - Ми підозрюємо, що...

- Так, я теж так думаю, але не хочу поспішати з висновками, - перервав його Александер і звернувся до королівської ради. - Друзі! Поки ми не знайдемо корону, обов'язки короля має виконувати рада, тобто всі ми. Будемо збиратися тут, обговорювати й ухвалювати рішення. А зараз, я з вартою пошукаю корону. Ви згодні?

Усі погодилися з пропозицією принца.

- Ваша високосте, - з-за столу встав голова гільдії ковалів королівства. - Якщо все сталося так, як ми думаємо, то вам самому загрожує велика небезпека. Раніше ви ходили по королівству один, але тепер вам потрібно скрізь бути з вартою.

- Дякую за турботу, - подякував йому принц, - але я звик сподіватися на власні сили. І якщо мені справді загрожує така небезпека, як ми думаємо, то жоден вартовий мене не врятує. Крім чарівника. До нього я і вирушу завтра за порадою. А сьогодні разом із вартою ми обшукаємо весь замок. Треба бути впевненими в тому, що корона дійсно вкрадена.